Це специфічне захворювання пшениці, що зумовлює великий недобір урожаю, особливо у Лісостепу і Поліссі України. Захворювання проявляється на листках і піхвах пшениці спочатку у вигляді бурих пустул (урединій), а пізніше — чорних, з глянцевим відтінком (телій).

Урединії і телії частіше розміщуються на верхньому, рідко — на нижньому боці листків безладно. Вони ніколи не зливаються у суцільну пляму, але навколо урединій можуть утворюватися хлоротичні і некротичні плями.

Збудником захворювання є гриб Puccinia recondita Rob.et Desm. f.tritici Eriks. et JJenn. (Puccinia triticina Eriks.). Його урединіоспори кулясті або еліптичні, розміром 17-29x17-23 мкм, з жовто-оранжевим вмістом. їх оболонка жо-втобура, густо вкрита колючечками і має неширокі проросткові пори. Теліоспори двоклітинні, булавоподібні, розміром 32-49 х 12-21 мкм, світло-бурі, на верхівці темніші (рис.З). Гриб має дві форми: звичайну, або європейську, і сибірську. Звичайна форма поширена в Україні. У природних умовах вона майже не утворює еціального спороношення* якщо не враховувати рутвеці (Thalictrum minus L), на якому при штучному зараженні може викликати утворення ецій. Тому джерелом інфекції є урединіоспори.

Гриб зимує в урединіостадії (частіше у вигляді уреди-ніогрибниці) на озимій пшениці. При наявності краплинної вологи урединіоспори проростають при температурі 2,5-ЗГС (оптимальною вважають 15-25°С). Інкубаційний період залежить від температури повітря. При 25°С він триває 5-18 діб. Урединіогрибниця і урединіоспори, які утворилися восени, дуже стійкі до низьких температур, чим і пояснюється прояв захворювання навесні. Подальший його розвиток досягає максимуму у фазі молочної стиглості зерна. Влітку за умов підвищеної вологості й тепла урединіоспори життєздатні недовго. У південних районах між періодом збирання пшениці і сівбою озимини проходить 1,5-3 міс, тому більша кількість урединіоспор гине. Тут джерелом інфекції є сходи падалиці пшениці. У північних районах, де між періодом збирання пшениці і сівбою озимини розриву практично немає, урединіоспори з решток стерні можуть потрапляти на нові сходи і заражати їх.

У гриба P.recondita f. triticina налічують понад 200 рас, які різняться своєю агресивністю щодо певних сортів. Тепер найагресивніша і найпоширеніша в Європі 77-ма раса. У межах рас виявлено різні біотипи.

Шкідливість бурої іржі полягає у тому, що зменшується асиміляційна поверхня і підвищується транспірація рослин. Внаслідок цього порушується водний баланс, що є причиною передчасного відмирання листків. Ураження озимої пшениці збудником бурої іржі знижує її зимостійкість. У колосках утворюється менше зернин, вони низької якості і маси, що є головною причиною зниження врожаю. Недобір останнього від хвороби може досягати 15-20% і більше.

Підвищену стійкість до бурої іржі мають сорти озимої пшениці: Айсберг одеський, Миронівська остиста.