Уражуються переважно листки, інколи стебла. Хвороба проявляється у трохи відмінних формах протягом вегетації рослин, що пояснюється формуванням різних стадій спороношень однодомного патогена — іржастого гриба Phragmidium rubi-idaei Karst. порядку Uredinales. На верхньому боці листків спочатку з'являються окремі, жовтувато-оранжеві, добре окреслені еції. Інколи вони утворюються на молодих зелених пагонах. Згодом на нижньому боці листків з'являються дрібні, іржаво-бурі, розпливчасті урединії з урединіоспорами. На інших органах рослин вони не зустрічаються. Всередині літа також на нижньому боці листків формується теліостадія у вигляді темного нальоту, який легко стирається.

При стебловій формі іржі уражується стебло однорічного пагона біля прикореневої частини. Уражена частина має бліде забарвлення, навесні на ній з'являється велика кількість дрібних, оранжево-коричневих спермогоніїв, які виділяють липку масу із спермацією. З часом у цих місцях з'являються еції гриба.

Зараження стебел відбувається навесні. На ураженому опалому листі теліоспори, проростаючи, утворюють базидії з базидіоспорами, а останні— інфекційну гіфу, яка укорінюється в стебла. В останніх розвивається грибниця, на якій у перший рік формується спермогоніальна та еціальна стадії. На другий рік грибниця лишається живою й зумовлює відмирання пагонів.

У Ph.rubi-idaei еції типу цеома, поверхневі, без перидію, опуклі, оточені густим шаром парафіз. Еціоспори розміщуються ланцюжками. Вони одноклітинні, яйцеподібні, оранжеві, 20-24 х х 16-18 мкм. Проростають еціоспори повільно й тільки в краплинній волозі. Температурний оптимум проростання їх 22-25Х.

Урединіопустули діаметром 0,1-0,2 мм, іржавого кольору, оточені парафізами. Урединіоспори одноклітинні, еліптичні, жовто-оранжеві, 15-20 х 14-18 мкм, утворюються по одній на ніжці. Урединіоспори також проростають у краплинній волозі, але значно швидше, ніж еціоспори. Температурний оптимум для їх проростання — 15-25°С. За цих умов кожна нова генерація урединіоспор утворюється протягом 4-5 днів.

Теліоспори 6-10-клітинні, темно-бурі, з жовтою гладенькою оболонкою, 80-135 х 28-35 мкм, утворюються на ніжках пучками з невеликою кількістю парафіз.

Зимує гриб на обпалому листі теліоспорами, які навесні проростають і дають базидії з базидіоспорами. Теліоспори проростають у краплинній волозі, при відносній вологості 80-100%. Оптимальна температура їх проростання 16-18°С, хоч можуть проростати і при 5-30°С.

При заорюванні листків у грунт теліоспори під впливом ґрунтової мікрофлори гинуть протягом місяця.

Розвиток іржі на малині залежить здебільшого від погодних умов. У вологу погоду при відповідній температурі ураження рослин посилюється, а у посушливу може припинитися.

За інтенсивного розвитку іржі врожай малини може знизитись на 28-30%. Хвороба викликає також передчасне засихання листків, недорозвиненість пагонів та їх деформацію. Уражені пагони часто буріють і засихають.

Підвищену стійкість до іржі мають сорти малини Одарка, Скромниця та ін. Дуже уражується дика малина.

Створення і культивування стійких до іржі сортів малини є основним заходом проти хвороби. Пізньоосінній і ранньовесняний обробітки грунту у насадженнях малини з обов'язковим глибоким загортанням опалого листя. На невеликих насадженнях малини його згрібають і знищують, а грунт восени або рано навесні старанно переорюють. Застосовують фунгіциди.