Виявляється на озимій пшениці. Зустрічається в багатьох країнах Америки і Європи. У 1911 р. А.А.Ячевський виявив карликову сажку в Україні. Частіше вона зустрічається у Хмельницькій, Чернівецькій і Закарпатській областях. Здебільшого поширена на полях, розташованих на висоті понад 200 м над рівнем моря. Зустрічається вогнищами край доріг,

полів, лісосмуг і на лісових галявинах. За характером прояву і ураження рослин дуже нагадує тверду сажку. Уражені рослини надто кущаться (іноді утворюється понад 50 стеблин на одній рослині). Стебла, як правило, у 1,5-4 рази нижчі за стебла здорових рослин, тому частина їх залишається незрізаними під час збирання врожаю. Уражений колос щільний, вкорочений, іноді навіть не виходить з пазухи верхнього листка або залишається наполовину ним прикритий до повної стиглості.

Збудник карликової сажки — гриб Tilletia controversa Kuehn. Його теліоспори кулясті, діаметром 19-27 (частіше 24) мкм, з добре вираженою сітчастістю. На поверхні теліоспор є драглистий безбарвний шар, товщина якого — 1,5-4 мкм. Колір теліоспор темно-коричневий, у масі чорний, але серед них є близько 8% безбарвних (гіалінових) розміром 17-23 х 12-22 мкм з гладенькою, іноді сітчастою оболонкою.

Теліоспори T.controversa зберігають життєздатність у грунті від 2 до 7-9, іноді і до 15 років. Проростають вони після дозрівання під поверхнею грунту, але дуже повільно (протягом 30-50 діб), причому не всі. Для проростання їм потрібне світло (гіалінові можуть проростати у темряві), доступ повітря та тривала вологість верхнього шару грунту при зниженій температурі.

Ураження рослин відбувається переважно до початку їх трубкування. Особливо інтенсивне воно на слабокислих, нейтральних і малолужних грунтах. При неглибокому загортанні насіння рослини уражуються частіше, ніж при глибокому. Карликова сажка до цього часу не зареєстрована на ярій пшениці, але вона зустрічається на пирії повзучому. Високостійких сортів озимої пшениці до карликової сажки немає.