Найбільш поширене й шкідливе захворювання кісточкових плодових культур.

Проявляється протягом всього вегетаційного періоду рослин. Навесні викликає побуріння і засихання квіток, в'янення та засихання молодих листків, відмирання плодових гілочок й однорічних пагонів.

Інколи у фазі «скидання сорочки» уражується і засихає зав'язь. Всі уражені органи, як правило, зберігаються на дереві до весни. У вологу погоду на них з'являються попелясто-сірі подушечки, які є спороношенням патогена.

Хвороба поширюється дуже швидко. Квітки можуть поникнути за одну ніч. Уражені суцвіття і пагони ніби обпалені вогнем, тому захворювання часто називають моніліальним опіком. На практиці цю хворобу інколи плутають з опіком квіток морозом, що спостерігається при ранішніх приморозках.

Збудником моніліозу кісточкових плодових культур є широко спеціалізований незавершений гриб Моnіlіа сіпегеа (Bonord.) Hon. порядку Hyphomycetales, що уражує 12 видів кісточкових культур (вишню, сливу, абрикос, персик та ін.). У циклі розвитку патоген утворює грибницю й конідіальне спороношення у вигляді попелясто-сірих подушечок. Конідії лимоноподібні, 9,5-12 х 6-10 мкм, але їх розмір може варіювати залежно від субстрату, на якому вони з'являються, і температурних умов формування.

Зимує патоген в уражених органах рослин грибницею, яка навесні утворює нове конідіальне спороношення, що є джерелом інфекції. Рідко в південних районах країни можуть зимувати конідії. Сприятливою для швидкого розвитку моніліозу навесні є прохолодна й волога погода під час цвітіння. Низькі температури затримують фазу цвітіння, а висока вологість (особливо під час дощів і туманів) сприяє швидкому формуванню конідій та їх поширенню.

Протягом літа гриб М. сіnегеа спричинює подальше ураження пагонів і гілок, а особливо плодів. На останніх спочатку з'являється невелика бура пляма, яка швидко збільшується й вкриває весь плід. На його поверхні з'являються попелясто-сірі подушечки. Гнилі плоди зморщуються, засихають, висять на гілках до весни. Ураження плодів монілюзом часто називають сірою плодовою гниллю.

Крім М. сіпегеа, збудником моніліозу кісточкових культур може бути і M.fructigena West. Цей гриб утворює більші подушечки жовто-палевого кольору, що розміщуються концентричними колами.

Плоди кісточкових уражуються моніліозними грибами, як правило, у місцях пошкоджень, а також при стиканні здорових і хворих плодів. Ті, що мають восковий наліт, уражаються менше.

Моніліоз — дуже шкідливе захворювання. Недобір врожаю щорічно становить 20-30, а в окремих господарствах — 50-70%.

Серед сортів кісточкових плодових культур є відносно стійкі до моніліозу, зокрема, вишня — Анадольська, Шпанка рання та ін.; слива — Ренклод ранній, Угорка звичайна, Персикова та ін.; абрикоса — Червонощока, Нікітська та ін.; персик —Чемпіон ранній, Радянський, Глінка та ін.

Проти хвороби восени видаляють і знищують уражені й висохлі плодові гілочки, пагони, гілки та плоди. Ефективні осіння зяблева оранка й обкопування пристовбурних ділянок дерев із заорюванням у грунт опапих листків та уражених плодів. Навесні після цвітіння — повторне вирізування і знищення уражених моніліальним опіком гілочок.

Хімічна обробка дерев на початку порожевіння пуп'янків, після цвітіння і через місяць після другого обприскування.