Оїдіум

Російська назва: 
_
Вражує культури: 
Виноград
Тип збудника: 
Гриб
Збудник: 
Uncinula necator Burrill
Проявляється на всіх зелених органах винограду (пагонах, листках, вусиках, гребенях, квітках, плодоніжках та ягодах) у вигляді сіруватого, що легко стирається, нальоту. Він з'являється спочатку на поверхні листків, потім поширюється на нижній бік, а затим — на черешки і пагони. Через деякий час після появи нальоту на листках виявляють бурі крапки відмираючих ділянок тканини. Зливаючись, вони створюють сітчастий візерунок з відмерлих клітин епідермісу, який виділяється на зеленому фоні живої тканини. Уражені листки стають крихкими, передчасно засихають, а краї їхніх пластинок часто загинаються доверху. На пагонах утворюється борошнистий наліт, при стиранні якого видно темні розпливчасті плями. До осені він ущільнюється, і пагони набувають червонувато-коричневого кольору. Вони вкриваються борошнистим нальотом, при стиранні якого залишаються сліди захворювання у вигляді темних крапчастих плям зірчастого окреслення. При ранньому розвитку захворювання ягоди перестають рости й усихають, але не опадають до кінця вегетації. При більш пізньому розвитку оідіуму вони розтріскуються, у них оголюється насіння, а на поверхні розвивається гниль під впливом інших мікроорганізмів.
Збудником захворювання є сумчастий гриб Uncinula necator Burrill. порядку Erysiphales (в конідіальній стадії його називають Oidium tuckeri Berk.). Білий наліт, що утворюється на уражених органах рослин, являє собою екзогенну грибницю з численними гаусторіями, що містяться в тканині рослини/ На грибниці формується рясне конідіальне спороношення. Конідії утворюються на нерозгалужених конідієносцях, розміщуються ланцюжками, одноклітинні, безбарвні, еліпсоїдальні чи діжкоподібні, 25-30 х х 8-9 мкм. Вони утворюються протягом усього вегетаційного періоду. Оскільки легко розносяться вітром, то стають джерелом інфекції влітку. Конідії маложиттєздатні і гинуть через 6 год після утворення.
За проростання конідій утворюється інфекційна гіфа, що розвивається у грибницю. Остання прикріплюється до тканин рослини апресоріями, від яких всередину клітин проникають гаусторії. Вони легше проникають у тканини прив'ялого винограду, коли -знижується тургор клітки рослини-живителя, чим і пояснюється посилення розвитку хвороби у районах з посушливим й жарким кліматом.
Від моменту зараження рослин до утворення нового конідіального спороношення минає 4-12 діб залежно від температури й вологості повітря.
U.necator розвивається у досить великому діапазоні температур — від 5 до 40°С. Оптимальною є 20-25°С, тоді інкубаційний період триває 4-5 діб.
Конідії не можуть проростати у краплинній волозі. Це відбувається при вологості повітря від 25 до 100%. Найбільш сприятливою для проростання конідій вважається вологість 50-80%. Тому твердження авторів, що оідіум розвивається у районах з посушливим і жарким кліматом не зовсім правильні. Захворювання поширене майже у всіх районах, де культивують виноград, тільки ступінь прояву його не однаковий.
У місцях уражень на листках і пагонах U.necator на грибниці утворює плодові тіла — клейстотеції з сумками та сумкоспорами.
Більшість авторів вважає, що гриб зимує в стадії спокою потовщеною грибницею на пагонах. Навесні від неї утворюється тонка біла грибниця, від якої відгалужуються молоді конідії, що є первинним джерелом інфекції на початку вегетації рослин.
Шкідливість оідіуму у роки сильного прояву дуже велика. Зменшення асиміляційної діяльності листків призводить до зниження врожаю. Уражені пагони слабко розвиваються, повільно дерев'яніють і значно більше, ніж здорові, сприйнятливі до морозів. Ягоди стають непридатними для вживання.
Проти оідіуму проводять регулярне розпушування грунту в міжряддях, знищення бур'янів, обламування, пасинкування й обрізування, піднімання кущів на опори та ін. Не слід однобічно вносити азотні добрива, бо вони знижують стійкість рослин до хвороби.
Обробка виноградників препаратами сірки. Висаджування стійких сортів. В Україні такими є Оригінал, Рубін, Магарача, Рубін Таіровський.