Буркуновий стеблоїд

Російська назва: 
Стеблеед донниковый
Латинська назва: 
Apion meliloti
 
Поширений у лісостеповій зоні України. Пошкоджує буркун жовтий і білий.
Жук розміром 3,3 – 4,3 мм, дуже видовжений, удвічі довший за свою ширину, чорний, надкрила зелені або чорносині; передньоспинка дещо ширша за свою довжину, густо вкрита крапками.
Зимують жуки під рештками рослин, серед прикореневих частин стебел та у верхньому прошарку ґрунту. Виходячи з місць зимівлі у середині травня, жуки живляться молодими листками та стеблами відростаючого буркуну. Яйця відкладають у стебла буркуну другого року життя, спочатку в прикореневій зоні, потім у різних частинах стебел, навіть до верхніх суцвіть. Самка спочатку вигризає ротовим апаратом отвір, в який яйцекладом підштовхує яйце. Отвори з яйцем швидко заростають і зовні мають вигляд маленької плями жовтуватого кольору. Личинки виїдають проходи в стеблах, заповнюючи їх екскрементами й поточеними частинками рослин. Довжина проходів у верхній частині стебел дорівнює 3 – 4 см, у прикореневій — значно коротша. Перед заляльковуванням личинка вигризає в стеблі розширений отвір, залишаючи тонку плівку рослини. Заляльковується наприкінці червня. Жуки відроджуються на початку липня. Цикл розвитку від яйця до імаго становить 35 – 45 діб.
Жуки вигризають круглі або довгасті отвори на молодих листках, а також ямки на черешках і стеблах. Личинки виїдають середню частину стебел, внаслідок чого верхівки рослин можуть надламуватися.
Заходи захисту. Глибока оранка. Дотримання певної відстані між новими та старими посівами. Використовування посівів не більше двох років.