Поширений повсюдно. Пошкоджує конюшину посівну і дику. Жук розміром 3 – 3,5 мм, чорний, з металевим відтінком, тіло грушоподібне, ноги частково жовті; головотрубка довга, майже пряма; верхівка вусиків чорна, основа — червона. Яйце — 0,3 – 0,5 мм, жовтувате, довгасте, гладеньке. Личинка 2 – 2,5 мм, біла з кремуватим відтінком, вигнута; голова темнобура, на верхніх щелепах з кожного боку по три вирости, середній з них збільшений; замість ніг шість пар маленьких горбочків. Лялечка 3 – 3,5 мм, жовтуватобіла.

Зимують жуки на посівах і в природних стаціях конюшини в ґрунті, на глибині до 5 см, у лісосмугах, узліссях, ярах, на межах, узбіччях доріг — під опалим листям та рештками рослин. Жуки з місць зимівлі виходять у 1 – 2й декадах квітня в період відростання конюшини і живляться впродовж 15 – 21 дня паренхімою молодих листків, вигризаючи невеличкі отвори. В другій половині травня у фазу бутонізації конюшини самки відкладають по одному яйцю в бічні листкові та квіткові бруньки, зачаткові голівки, а в міру розвитку останньої — аж до цвітіння. Середня плодючість самки — 35 яєць, з коливанням від 11 до 217. Для відкладання яйця самка вигризає головотрубкою ямку, проштовхуючи в неї яйце яйцекладом. Ембріональний розвиток яйця триває 5 – 8 діб. Личинки з’являються в голівці до початку цвітіння (кінець травня — початок червня), а в другій декаді червня, у період масового цвітіння, в голівці можна знайти личинок різного віку та лялечок. Розвиток личинок в умовах Лісостепу триває 15 – 20 діб. Перед заляльковуванням личинка залишає зав’язь і перебирається в проміжок між квітками на квітколожі голівки, де вигризає ямку, в якій заляльковується. Під час вигризання ямки личинка пошкоджує судини, що живлять квітки, внаслідок чого вони або частини їх буріють і засихають (середина червня). Розвиток лялечки відбувається за 8 – 9 діб. Весь період розвитку від яйця до імаго становить 30 – 32 доби. Жуки з’являються з другої половини липня до вересня, іноді — до жовтня. Вони активно живляться молодими листками конюшини. За літній період розвивається одне покоління. Жуки можуть жити і розмножуватись 2 – 3 роки.

Шкодочинність насіннєїда досить висока. Жуки живляться листям конюшини, вигризаючи отвори. У разі масового розмноження листя повністю пронизане дірками. Досить чутливі до пошкоджень сходи конюшини. В суху погоду жуки можуть живитися бур’янами: лопухом, кропивою, будяком, морквою, курячим просом тощо. Личинки з’їдають листкові бруньки недорозвинених голівок та зародки насінин. Одна личинка знищує 5 – 11 зав’язей. Чисельність личинок у голівці може становити 5 – 7 і більше. Загальна пошкодженість голівок становить 80 – 100 %. Зниження врожаю насіння конюшини сягає 25 – 30 %.

Серед паразитів конюшинного насіннєїда численним є Spintherus lineatus Walk. з родини Pteromalidae, що вже на початку літа може становити 50 %.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Розташування насінників конюшини на відстані не менш як 500 м від фуражних посівів. При двохукісному вирощуванні рослини використовують у фазу бутонізації на фураж, насіння отримують з другого укосу, який пошкоджується насіннєїдом менше. При чисельності понад 20 екз. на 10 помахів сачком використовують інсектициди.