Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд

Російська назва: 
Семяед желтый люцерновый
Латинська назва: 
Tychius flavus
 
Поширений в Україні повсюдно, рідко — у Поліссі та Прикарпатті, пошкоджує люцерну.
Жук розміром 2,1 – 2,7 мм, передньоспинка і особливо надкрила густо вкриті короткими круглими тупими та овальними лусочками, на надкрилах вони палевожовті, широкі, на верхівці обрублені або круто заокруглені, розміщені мозаїчно; низ у біложовтих лусочках; вусики та ноги буруваточервоні. Яйце розміром 0,6 мм, коротке, сигароподібне, безбарвне. Личинка завдовжки 3 – 4 мм, біла, дещо зігнута, безнога.
Зимують жуки у верхньому шарі ґрунту (3 – 7, іноді до 15 см) на посівах люцерни та в стаціях її диких видів. Жуки здатні витримувати морози до –30 °С. Із зимівлі жуки виходять при прогріванні ґрунту до 15 – 17 °С (друга половина квітня — початок травня), після відростання люцерни. Жуки можуть довго залишатись біля місць зимівлі, живлячись бруньками, молодими стеблами та листками. Вночі й до 9 – 10 години ранку жуки ховаються в тріщинах та під грудочками ґрунту, під рештками рослин і тільки з підвищенням температури повітря до 20 °С піднімаються до верхівки рослин. Інтенсивна міграція до 5 – 6 км і більше спостерігається у фазу бутонізації — початку цвітіння люцерни. Яйця відкладають на початку утворення бобів. Самка розміщує яйця тільки на зелених бобах, вигризаючи в стулці боба круглий отвір, в який відкладає одне, зрідка дватри яйця. Плодючість самки становить до 150 яєць.
Після закінчення відкладання яєць жуки відмирають і лише окремі ховаються в землю і зимують вдруге. Ембріональний розвиток триває 6 – 10 діб. Отвір швидко заростає, і личинка живиться насінням всередині боба люцерни. В умовах Лісостепу початок відкладання яєць спостерігається в другій половині червня, масове — наприкінці червня — у першій половині липня, коли закінчується масове цвітіння люцерни. Личинка за період розвитку, що становить близько 20 діб, знищує 2 – 4 насінини. При масовому розмноженні в бобі може бути дві, іноді три личинки довгоносиків. У другій половині червня личинки завершують свій розвиток, прогризають у стулці боба отвір, крізь який виповзають і падають на ґрунт для заляльковування. У ґрунті личинки утворюють земляні колисочки, в яких перетворюються на лялечок. Розвиток лялечок триває 5 – 15 діб. Жуки нового покоління залишаються в земляних колисочках до весни наступного року. Земляні колисочки досить міцні й навіть під час оранки залишаються цілими. За рік розвивається одне покоління.
Чисельність личинок можуть зменшувати ентомофаги: з родини Pteromalidae — Habrocytus microgasteris Kurd., з родини Eupelmidae — Eupelmus microzonus Forst., з родини Tetrastichinae — Tetrastichus brevicornis Nees. тощо.
Заходи захисту. Боронування посівів до відростання люцерни або дискування на загущених посівах. Дотримання відстані між посівами бобових культур не менш як 1000 м. При чисельності понад 15 – 25 жуків на 100 помахів сачком на насінниках у фазу стеблування — бутонізації люцерни — застосування інсектицидів.