Поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Жуки багатоїдні і пошкоджують різні культури, однак найнебезпечніші для сходів просапних і розсади овочевих культур навесні та на початку літа.

Личинки живляться гнильними рослинними рештками, живих рослин майже не пошкоджують.

Жук розміром 7 – 10 мм, овальний, з майже паралельними боками, слабкоопуклий, чорний або сіруватобурий від ґрунтової кірки, яка покриває все тіло. Наличник спереду з глибокою напівкруглою вирізкою. Надкрила з правильними поздовжніми рядами великих горбків; задніх крил немає.

Личинка — до 18 мм, плоскоциліндрична, від темносірого до буруватожовтого кольору, з темною

головою і передньогрудним тергітом; покриви матові, низ забарвлений світліше. Очки є. Верхня губа і наличник мають посередині по два булавоподібних шпичаки.

Жуки живуть 1 – 2 роки, зимують серед рослинних решток на полях і у верхньому шарі ґрунту. З’являються на поверхні ґрунту в степовій зоні наприкінці березня або на початку квітня, залежно від ступеня прогрівання ґрунту.

У квітні, як правило, спостерігається спарювання і наприкінці квітня — на початку травня відкладання яєць, яке триває до кінця травня — початку червня. Самки відкладають яйця в ґрунт на глибину 2 – 5 см купками, від кількох до десятка. Одна самка за сезон може відкласти до 100 яєць. Період відкладання яєць дуже розтягнутий, з яєць, відкладених на початку травня, личинки з’являються у другій половині цього місяця, а з відкладених пізніше — у середині червня. Повний їх розвиток завершується за 35 – 40 діб; заляльковуються личинки в ґрунті на глибині 3 – 6 см, розвиток лялечки триває 6 – 8 діб. Імаго з’являються в липні і продовжують виходити з ґрунту впродовж серпня.

Личинки, які відродилися з пізніх кладок, заляльковуються у серпні — вересні, а жуки залишаються в лялечкових колисочках до весни. Найбільш значних пошкоджень жуки завдають у період з кінця квітня до середини травня.

Заходи захисту. Проти жуків піщаного мідляка застосовують метод отруєних принад. Цей метод заснований на здатності імаго живитися прив’ялими рослинами і скупчуватися під укриттями. На 1 га розкладають до 100 купок зелених принад, оброблених дозволеними інсектицидами, масою по 200 – 500 г кожна. На одну принаду витрачають 2 – 10 г інсектициду.