Трапляється повсюдно. Пошкоджує різні види сосни, однак частіше заселяє сосну звичайну і сосну Банкса.

Тіло самки завдовжки 7 – 9 мм, вузьке, рудожовте, вусики пильчасті, яйцеклад пилоподібний, короткий; жилки на крилах бурі, птеростигма рудуватожовта; самець — 6 – 7 мм, чорний, блискучий, ноги і стерніти черевця руді; вусики перисті, чорні. Яйце розміром 1,1 – 1,6 мм, жовтуватобіле. Личинка — 22 – 25 мм, темносіра, уздовж спини світліша смуга; по боках над дихальцями — широка чорна смуга, облямована білим; голова чорна, блискуча; несправжніх ніг 8 пар. Лялечка вільна, 5 – 8 мм завдовжки. Кокон — 7 – 10 мм, буруватожовтий, бочкоподібний.

Характерною екологічною особливістю виду є наявність у популяціях двох біологічних форм, в однієї з яких зимують яйця, відкладені всередину хвоїнок, у другої — еонімфи в лісовій підстилці. З яєць, що перезимували, личинки відроджуються наприкінці квітня або на початку травня; з яєць, відкладених пильщиком після його перезимівлі та заляльковування, личинки відроджуються дещо пізніше. Відразу після відродження личинки розпочинають живлення. Вони об’їдають хвоїнки з країв, доросліші з’їдають хвоїнки цілком. Спочатку живляться старою хвоєю, в разі нестачі корму переходять на хвою поточного року, крім того, перегризають пагони і вигризають ділянки кори на минулорічних пагонах. Тримаються разом, виводками по кілька десятків особин. Потривожені несправжні гусениці піднімають голову і кінець черевця і в такій позі залишаються до зникнення причини тривоги.

За час живлення личинка з’їдає 0,9 г хвої, або 20 – 30 хвоїнок. Об’ївши хвою на одній гілці, вони переходять на іншу. Розвиток триває 20 – 27 діб. Личинкисамки проходять 6 віків, личинкисамці — 5. Живлення личинки припиняють в останньому віці й наприкінці червня переходять для коконування у лісову підстилку. Приблизно половина особин популяції впадають в діапаузу до весни наступного року, а частина з них — до 2 – 3 років, решта заляльковуються і у серпні — вересні дають імаго. Додаткового живлення пильщик не потребує.

Самки відкладають яйця переважно в молоду, однорічну хвою, в «кишеньки». Яйця на хвоїнках розміщуються окремо, на відстані 1 – 1,5 мм одне від одного. Плодючість — 100 – 150 яєць. У відкладених яйцях ще з осені відбуваються початкові етапи ембріонального розвитку, що завершується навесні.

У рудого соснового пильщика спостерігається часткове партеногенетичне розмноження. Із незапліднених яєць відроджуються тільки самці. Генерація однорічна. Високому виживанню шкідника сприяє тепла, безвітряна погода навесні й у період масового льоту та відкладання яєць. Масове заселення личинками призводить до засихання верхівок і окремих дерев сосни. Ослаблені дерева заселяються стовбуровими шкідниками.

Велике значення в обмеженні чисельності пильщика мають різні природні вороги та хвороби. Активними винищувачами личинок є лісові мурашки — Formica sp., хижі клопи, павуки. Яйцями живляться личинки золотоочок, хижі кліщі, у зимовий час — синиці. Еонімф у коконах знищують землерийки, дрібні гризуни, туруни. Понад 90 видів їздців і мухтахін є паразитами шкідника. Деяка їх кількість зазначена при описі звичайного соснового пильщика. У прохолодну й дощову погоду відбувається масова загибель личинок від вірусних, бактеріальних і грибних хвороб.

Заходи захистуті самі, що й для звичайного соснового пильщика.