В Україні досить поширений у Лісостепу, помірно — в Степу. Поліфаг. Жук живиться понад 80 видами рослин із 19 родин, віддаючи перевагу люцерні, буркуну, еспарцету, конюшині та іншим бобовим культурам; завдає шкоди також цукровим бурякам, хмелю, виноградній лозі, порічкам, аґрусу тощо.

Жук розміром 10 – 12 мм, головотрубка коротка, товста, на кінці розширена, надкрила яйцеподібні, опуклі, звужені й загострені на кінці, плечі надкрил заокруглені, надкрила по шву та частково по боках грудей зрослися; колір передньогрудей і надкрил досить мінливий, переважають плями з густо розміщеними лусочками; крил немає. Самці невідомі. Яйце розміром до 1 мм, овальне, молочнобіле, з дрібною шагреневою структурою, через 1 – 2 доби стає темножовтим. Личинка завдовжки 16 – 20 мм, жовтобіла, дугоподібно зігнута, безнога, на тілі — шипоподібні волоски, які на сегментах частково утворюють поперечні ряди. Лялечка 8 – 12 мм, жовтувата, з чотирма шипоподібними виростами на голові.

Зимують жуки та личинки в ґрунті на глибині 20 – 60 см. Навесні, при прогріванні ґрунту до 4 – 5 °С жуки пробуджуються, деякий час знаходячись у верхньому шарі або під рештками рослин, а за температури 8 °С активно рухаються. В умовах Лісостепу це припадає на другу половину квітня. Жуки живляться переважно ввечері та вночі різними рослинами, згризаючи точку росту, молоді стебла, частинки листків. Розмножуються партеногенетично. Наприкінці квітня — на початку травня, за середньодобової температури повітря понад 12 – 13 °С, жуки починають відкладати яйця. Період масового відкладання яєць — з середини травня до червня. Яйця відкладають поблизу рослин люцерни, буркуну та інших бобових рослин у ґрунт: у пухкий — на глибині до 10 см, у щільний — 2 – 5 см. Плодючість становить 300 – 400, іноді до 900 яєць. Ембріональний розвиток триває 10 – 30 діб. Молоді личинки досить рухливі й швидко досягають коріння, яким живляться. Спочатку знищують молоді корінці, згодом вигризають на корінні ямки, заглиблюються всередину, проїдаючи в корінні проходи. Наприкінці серпня — на початку жовтня личинки припиняють живлення і залишаються на зимівлю в ґрунті на глибині 25 – 40 см. У цей період вони досягають 7 – 8 мм у довжину. Навесні личинки продовжують живлення, підгризають центральний корінь, а, піднімаючись догори, вигризають у корінні глибокі жолобоподібні рани по спіралі, виїдаючи серцевину. Заляльковуються наприкінці травня — у червні. Лялечка розвивається 21 – 28 діб. Жуки відроджуються у червні — липні й не виходять на поверхню, а залишаються в ґрунті до весни наступного року. Повний життєвий цикл завершується за два роки. Відомі випадки діапаузи личинок під впливом підвищеної вологості та зниженої температури ґрунту. В цих випадках розвиток одного покоління збільшується до трьох років.

Значної шкоди завдають як жуки, так і личинки, особливо в роки їх масового розмноження. Відомі випадки, коли чисельність личинок сягала 100 – 200 і більше на 1 м². Внаслідок пошкоджень часто спостерігається загибель рослин конюшини, люцерни, еспарцету на великих площах.

Серед ентомофагів найвпливовішими є личинки мухи Aphiochaeta rufipes Flln., які можуть знищити до 50 % жуків. Однак муха заражає скосаря в той період, коли жуки вже відклали більшу частину яєць.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. На одне й те саме поле бобові слід повертати не раніше, ніж через 4 – 5 років. Відстань між посівами багаторічних бобових трав має становити не менш як 500 м. У кормових сівозмінах бобові культури слід вирощувати не більше трьох років. У період відростання люцерни при чисельності 3 – 6 жуків/м² — застосування інсектицидів.