Трапляється в Криму, степових областях та місцями в Лісостепу України. Пошкоджує сливу, вишню, черешню, персик, абрикос, мигдаль, терен, а також глід і грушу.

Жук завдовжки 27 – 29 мм, чорний, матовий; передньоспинка поперечна, дещо ширша за надкрила, вкрита білим восковим нальотом; вусики короткі; надкрила з рядом крапок, клиноподібно звужені назад; черевце в розсіяних великих крапках, майже голе.

Яйце розміром 1,5 × 1,0 мм, біле, еліптичне. Личинка, що завершила розвиток, до 60 – 70 мм, жовтуватобіла з сильно розширеним передньогрудним сегментом. Лялечка завдовжки 26 – 28 мм, кремуватобіла, з чітко позначеними зачатками дорослої комахи.

Зимують личинки, що завершили розвиток, у вигризених у деревині овальних камерах, розміщених біля кореневої шийки. Камера зверху прикрита шаром кори. Зимує також невелика кількість жуків у поверхневому шарі ґрунту. Наприкінці травня — на початку червня, при прогріванні ґрунту до 20 °С, личинки заляльковуються. Через 10 – 12 діб виходять жуки, які піднімаються в крону дерев і розпочинають додаткове живлення. Вони обгризають або перегризають черешки листя, вигризають бруньки, обгризають кору пагонів, виявляючи особливу активність у сонячні й жаркі дні. Літають жуки з середини травня до липня. Живуть довго (самка може прожити до 370 діб), іноді зимують. Після спарювання самка проникає в ґрунт і відкладає яйця по одному в складки кори в ділянці кореневої шийки. Середня плодючість — 120 яєць. Оптимальні умови для розвитку — +27 °С і відносна вологість повітря 60 – 66 %. Підвищення вологості повітря понад 70 – 80 % призводить до масової загибелі яєць, що досягає 90 %.

Ембріональний розвиток триває 10 – 15 діб. Відроджені личинки проникають під кору коріння, віддаючи перевагу корінню діаметром 0,5 – 3 см, де впродовж двох сезонів вигризають широкі ходи, забиваючи їх буровим борошном. Живлення личинок камбієм і деревиною коріння часто призводить до загибелі молодих дерев. Чорна златка особливо небезпечна в розсадниках і молодих садах. Генерація дворічна. Стовбури й гілки плодових культур заселяють: златка вузькотіла грушева — AgrilussinuatusOliv. (трапляється в Поліссі, Лісостепу та місцями в Степу); антаксія сливова — AnthaxiamillefoliiF. (трапляється в Лісостепу, Закарпатті й Криму); антаксія плодова — AnthaxiacandensPanz. (у західних областях України).

Яйця й личинок златки знищують туруни, щипавки та інші членистоногі. На чорній златці паразитує тахіна Billaea subrotundata Ratz., яка в окремі роки заражає до 30 – 40 % шкідника

Заходи захисту. Проведення регулярних поливів, що спричинює загибель яєць, а також сприяє значному виділенню деревами камеді, в якій гинуть личинки. Економічний поріг шкодочинності становить у середньому два жуки на одне дерево при заселенні 10 % дерев. У разі його перевищення — обприскування інсектицидами на початку масового заселення дерев.