Поширений в Україні в Київській, Черкаській, Чернігівській та Вінницькій областях. Пошкоджує жовтий та білий буркун.

Жук розміром 1,8 – 2,6 мм, зеленуватожовтий, зрідка білосірий. Покрив передньоспинки і надкрил щільний, майже суцільний. Головотрубка темна. Личинка білувата, дещо зігнута в бік черевця.

Зимують жуки у верхньому шарі ґрунту на посівах буркуну та в стаціях його диких видів. Із зимівлі жуки виходять наприкінці квітня — у травні. Живляться молодими листками, виїдаючи отвори, молодими пагонами, бруньками, вигризаючи в них ямки. Самки починають відкладати яйця у фазу появи бобів буркуну, розміщуючи їх на бобах. Ротовим апаратом вони вигризають отвір у стулці боба, в який відкладають яйце. Отвір швидко заростає і на боці залишається маленький горбок. Личинки вгризаються в молоді насінини, з’їдаючи їх майже повністю, залишаючи лише оболонки. Завершивши свій розвиток, личинки залишають біб і падають на ґрунт, у верхньому шарі якого заляльковуються. Жуки нового покоління формуються в серпні і, не виходячи на поверхню, залишаються в місцях відродження до весни наступного року. За вегетаційний період розвивається одне покоління.

Заходи захисту  такі самі, як і проти люцернового жовтого насіннєїда.