Хвороба інколи зустрічається в Україні. Уражуються всі надземні органи рослин восени або рано навесні. Після початку відростання озимої пшениці у вологу теплу погоду біля основи стебла з'являються жовті плями з бурим обідком. Пізніше тканини стебла розвиваються у поздовжньому напрямі, темніють і розмачулюються, а потім відмирають. Перші 2-3 листка втрачають тургор, і на них з'являються коричневі маслянисті плями та смуги. Листя набуває світло-зеленого кольору, потім жовтіє, розмачулюється і висихає. Сильно уражені рослини гинуть. У тих, що видужали, колос недорозвинений, із щуплими, бурими зернинами. Зустрічаються зернини із потемнілим зародком. Під час проростання такого насіння їх поверхня буріє і загниває, а зародок гине. Іноді хвороба спричинює пустоколосість.

Хворобу викликають бактерії Pseudomonas ramonicum Schneyder et lluchina. У зерно вони проникають через уражену оболонку перикарпію, що прикриває зародок. Під час проростання зерна бактерії інфікують сходи, активно розмножуються у міжклітинниках судин.

Джерелом інфекції можуть бути уражені рештки рослин і насіння. Недобір урожаю, звичайно, не більше 15%. Стійких до бурого бактеріозу сортів пшениці поки що не виявлено.