Дуже поширене захворювання картоплі. Найбільшої шкоди завдає у Поліссі України. Частіше уражуються бульби, стебла і корені дорослих рослин. На поверхні бульб утворюються тверді, чорні, неправильно окреслені коростинки різної величини, що зовні нагадують грудочки прилиплої землі. При захворюванні на паростках і коренях спостерігаються добре помітні, трохи вдавлені бурі плями й виразки величиною до 1 см і більше. Іноді замість них з'являється бурувата штрихуватість. Уражена ділянка відмирає.

При розгляді шкірки бульби під мікроскопом у місці прикріплення склероцію видно червоно-цеглясті гіфи, які є тільки у поверхневому шарі пробкових клітин, а склероції формуються тільки на поверхні.

Збудником захворювання є базидіальний гриб Hypochnus solani Pr. et Del. У базидіальній стадії він уражує стебла картоплі, викликає так звану білу ніжку. Здебільшого гриб розвиває грибницю і склероції (коростинки на бульбах), тому його часто називають Rhizoctonia solani Kuehn. і відносять до незавершених грибів порядку Mycelia sterilia. Через родову назву гриба чорну паршу часто називають ризоктоніозом. Гриб розвивається при високій вологості і температурі від 9 до 27°С (оптимум 15-21 °С).

Rh. solani — факультативний паразит, який може жити у грунті на рештках рослин. Зимує у вигляді склероціїв на бульбах і в грунті. Крім картоплі, уражує буряк, редьку, щавель, капусту, моркву, огірки, салат, гарбузи, тютюн тощо, всього понад 160 видів.

Ураження, пов'язане з утворенням на бульбах склероціїв, майже не змінює смакових якостей картоплі. Але при значному ураженні її товарні якості знижуються. Особливо великої шкоди завдає під час проростання бульб і появи сходів. Розвиваючись на ростках, гриб викликає їх загнивання і відмирання, а отже, зрідження насаджень.

На піщаних грунтах захворювання розвивається сильніше, ніж на суглинкових.

Протруювання бульб сприяє зниженню уражуваності рослин у полі.

Пізнє збирання урожаю призводить до збільшення уражуваності бульб. Стійких до чорної парші сортів немає.