Хвороба сильно проявляється у роки, коли під час воскової і повної стиглості зерна пшениці та інших зернових культур йдуть надмірні дощі, утворюються часті тумани, а температура повітря — понад 30°С. Краплинна волога проникає в середину зерна, викликає гідроліз вуглеводів, підвищує осмотичний тиск у клітинах зернівки і посилює ендоосмос води. Внаслідок підвищення гідростатичного тиску утворюються мікроскопічні розриви клітинних стінок і оболонок зерна. Через ці розриви на поверхні зерна виступає цукриста рідина, яка змивається крапельками дощу на колоскові лусочки і верхні частини стебла. На цих виділеннях поселяються гриби родів Alternaria і Cladosporium, які підсилюють розвиток чорного зародка і оливкової плісені. Ензимо-мікозне виснаження зерна викликає недобір урожаю пшениці на 20-30% і більше.

Відносну стійкість до хвороби мають сорти озимої пшениці Лютесценс 7, Альбатрос одеський та ін.