Уражені паростки жовтіють, скручуються і засихають, часто не досягнувши поверхні грунту. На сходах спостерігається загнивання кореневої шийки, листки жовтіють і відмирають, основа стебла набуває бурого кольору, корені легко відриваються. Особливо часто ураження кореневої шийки сходів спостерігається на ущільнених грунтах, бідних на поживні речовини. У дорослих рослин захворювання викликає почорніння і загнивання вузлів, що призводить до надламування стебел, недорозвиненості волоті і стерильності колосків. Зерно уражених рослин недорозвинене, щупле, з брудно-сірими або бурими плодовими оболонками. Хворе насіння у грунті часто загниває й втрачає схожість. У жарку та суху погоду верхівки листків скручуються і засихають, а рослина зав'ядає.

На добре удобрених грунтах при нормальному затопленні у рослин частіше уражуються окремі гілки волоті. їх волоски стерильні і стирчать уверх.

Збудниками захворювання є незавершені гриби роду Fusarium Link.

Частіше виявляється Fusarium oxysporum Schl. f.oryzae Bilai, F.heterosporium Fr. і F.graminearum Schwabe, F.oxysporum f. oryzae на рисі утворює грибницю з великою кількістю мікроконідій і дещо меншою кількістю макроконідій. Гриб утворює також склероції, інколи хламідоспори. Грибниця пухка, павутиниста, рожево-кармінового, іноді білого кольору, виявляється всередині стебла і за піхвами листків. Мікроконідії одно-, двоклітинні, овальні, 7,2-17,1 х 2-3,4 мкм; макроконідії веретено- чи серповидні, 19-60 х 2,5-5 мкм, з 3-5 перетинками. Хламідоспори колоподібні, гладенькі, безбарвні, 5-15 мкм у діаметрі, розташовуються у вигляді ланцюжка. Склероції спочатку білі, а пізніше чорно-бурі. Гриб під час вегетації розповсюджується конідіями. Зимує у насінні грибницею, а на рослинних рештках і у грунті — склероціями. З склероціїв, що перезимували, розвивається грибниця з мікроконідіями, рідше — макроконідіями. Хвороба може бути причиною недобору 10-15% урожаю рису.