Захворювання вперше описано у 1931 р. за зразками, зібраними у двох штатах Індії. Тепер хвороба виявлена у багатьох штатах Індії і зумовлює недобір урожаю. Для цієї сажки характерне часткове перетворення зерен у чорну масу теліоспор, які мають запах гнилої риби. Уражується тільки 1-5 колосків у колосі. При сильному ураженні колоскові лусочки розходяться і відпадають, а уражені зерна оголюються, згодом відпадають і потрапляють у грунт.

Збудник хвороби — гриб Neovossia indica Mund. Теліоспори його еліптичні або кулясті, 18-40 мкм у діаметрі, мають темно-, червонувато-коричневу, непрозору сітчасту оболонку із хвостоподібним придатком. Теліоспори зразу не проростають, а потребують періоду спокою. Вони проростають при температурі 15-25°С, утворюючи товсту базидію, яка має багато (32-128) подовжених, трохи зігнутих базидіоспор або ниткоподібний проміцелій (довжиною 10-200 мкм). На поверхні проміцелію формується велика кількість одно-, двоклітинних споридій. Іноді з первинних споридій утворюються вторинні одноклітинні споридії. Від споридій і базидіоспор відбувається ураження рослин під час цвітіння. Дифузного поширення

грибниці у рослинах не виявлено. Джерелом інфекції індійської сажки можуть бути засмічені теліоспорами грунт або насіння.

Шкідливість хвороби полягає у погіршенні схожості насіння, зменшенні продуктивності уражених рослин на 10-20%, зниженні якості зерна.

Стійких сортів до цієї хвороби немає. Особливо сприйнятливі карликові сорти. Індійська сажка для України є карантинним об'єктом.