Захворювання виявляють в усіх районах, де вирощують соняшник. Інтенсивність розвитку хвороби неоднакова як у різних районах, так і в різні роки в межах одного еколого-географічного регіону.

Збудник хвороби — базидіальний гриб Puccinia helianthi Schw. порядку Uredinales. Усі стадії його розвитку перебігають на рослині, але у зв'язку з тим, що вони досить різноманітні, то й форми прояву хвороби неоднакові.

Навесні, здебільшого на сходах падалиці, з'являються оранжеві опуклі плями. На верхньому боці листка в місцях плям утворюються кулясті спермогонії із сосочкоподібними виростами. У спермогоніях утворюються дрібні спори — спермації, які виконують функції запліднення. На нижньому боці листка у місцях плям формуються маленькі оранжеві чашечки — еції, які щільно прилягають одна до одної. В них утворюються широкоеліптичні, з дрібнокралковою оболонкою еціоспори, 15-27 х 13-25 мкм. Вони зберігають життєздатність недовго.

Після зараження соняшнику від еціоспор на нижньому, а іноді й на верхньому боках листка утворюються іржасто-коричнеаі дрібні подушечки — урединії з урединіоспорами. Часто після утворення спермогоніїв на нижньому боці листка замість ецій формуються також урединії з урединіоспорами, і в цьому разі гриб розвивається за скороченим циклом.

Урединіоспори одноклітинні, світло-коричневі, короткоеліптичні, яйцеподібні або майже кутасті, 23-24 х 17-26 мкм. Оболонка їх шпиляста, має два просвіти, крізь які виходять проростки.

За вегетаційний період гриб може давати декілька поколінь урединіоспор. Наприкінці вегетації рослини на листках з нижнього і верхнього боків розвиваються темно-коричневі телії (теліопустули) із телІоспорами на довгих безбарвних ніжках. Теліоспори двоклітинні, 35-63 х 20-28 мкм, еліптичні, яйце- чи булавоподібні, з потовщеними оболонками на верхівці.

Під час збирання врожаю теліоспори потрапляють у грунт, де можуть зберігатися на рослинних рештках. Після перезимівлі вони проростають, із кожної клітини утворюється невеликий безбарвний проросток — базидія, на якій розвиваються чотири безбарвних базидіоспори. Вони легко розносяться вітром і, потрапивши на молоді рослини соняшнику, заражують їх.

З моменту зараження рослин від базидіоспор до утворення спермогоніїв та ецій минає 10-11 діб, а зараження від еціоспор до появи урединій з урединіоспорами і зараження від урединіоспор до появи нових урединій — 5-7 діб.

Для проростання спор іржі потрібна волога, чим і пояснюється інтенсивний розвиток хвороби у роки з підвищеною вологістю. Проростання урединіоспор й утворення нових урединій відбувається при температурі від 6 до 28°С, оптимальною є 18-20°С

Збудник іржі уражує бур'ян нетребу, який може бути джерелом інфікування соняшнику.

Шкідливість іржі полягає, насамперед, у гальмуванні асиміляційної діяльності листя, втраті частини поживних речовин на розвиток та формування спороношень гриба, а також у передчасному засиханні листків, що призводить до недорозвиненості рослин. При середньому і сильному ураженні рослин розмір кошика менший на 7,5-16%, урожай насіння — на 14-38, маса 1000 насінин — на 10-19 і вміст олії — на 4-12%.

Нововиведені сорти соняшнику Первенець, Ювілейний 60, Лідер та інші мають підвищену стійкість до іржі.