Хворобу виявляють в усіх районах вирощування люцерни. В Україні вона проявляється наприкінці червня — початку липня на листках та інших надземних органах у вигляді бурих пустул (урединій), що порошать. До кінця вегетації утворюються чорні пустули (телії). Уражені листки недорозвиваються, швидко всихають й опадають. Уражені рослини низькопродуктивні.

Збудник хвороби — дводомний базидіальний гриб Uromyces striatus Schroeter порядку Uredinales. На люцерні він утворює тільки урединіо- і теліостадії, а інші — на молочаї. Урединіоспори світло-коричневі, кулясті, одноклітинні, 19-22 х 17-21 мкм, з оболонкою, вкритою негустими колючечками, і чотирма паростковими порами. Теліоспори темно-бурі, еліптичні або обернено-яйцеподібні, 18-23 х 15-19 мкм, з оболонкою, вкритою поздовжніми смужками.

Теліоспори, що перезимували, навесні проростають й утворюють базидії з базидіоспорами, які, розпорошуючись, потрапляють на бруньки молочаю, проростають, і таким чином відбувається зараження.

На молочаї гриб розвиває дифузну грибницю, а на листках з нижнього боку — еціальну стадію у вигляді яскраво-оранжевих подушечок. Особливо багато їх з'являється після дощу або роси. Розпилення оціоспор триває 2-3 тижні, до відмирання пагонів молочаю. На кореневищах молочаю гриб зимує у вигляді грибниці. Навесні з уражених кореневищ виростають нерозгалужені пагони з потовщеними листками, на яких знову відновлюється еціальне спороношення гриба без додаткового зараження від базидіоспор. Еціоспори потрапляють на люцерну, проростають і відбувається її зараження, внаслідок чого розвиваються спочатку урединіо-, а пізніше теліостадії.

Уражені рослини втрачають велику кількість вуглеводів і протеїну. Недобір урожаю насіння досягає 30% і більше. Іржа дуже шкодить люцерні за умов зрошення.