Хвороба спостерігається, як правило, в середині або другій половині літа і характеризується побурінням та відмиранням у рослини листків нижнього ярусу. Стрижневий корінь буріє, кора його руйнується. Під корою кореня й частково на підземних частинах рослин помітні віялоподібні, повстянеподібні плівки білої грибниці, яка з часом буріє. Від грибниці відходять шнури (ризоморфи), що розміщуються у грунті.

Збудником хвороби є напівпаразитний базидіальний гриб-опеньок Armillariella mella (Fr. et Vahl.) Karst порядку Agaricales. Восени від уражених і відмерлих коренів суниць на поверхні грунту він утворює групи плодових тіл — шляпки з тонкими ніжками, які не відокремлюються одна від одної.

Шляпки плодового тіла жовто-медового кольору, з жовтуватими, а пізніше темними лусочками, 4-12 см у діаметрі. Ніжка з кільцем заввишки 6-15 і завтовшки 1-1,5 см. Шапка має пластинки гемінофору, що розходяться радіально. Вони спочатку білуваті, а згодом — з бурими плямами. Базидіоспори, що утворюються у гемінофорі, одноклітинні, овальні, блідо-жовті, або безбарвні, 8-9 х 5-6 мкм.

Опеньок дуже «багатоїдний» — уражує деревні й чагарникові породи. Ураження суниць найбільше спостерігають^ на ділянках, де недавно було викорчувано пні. Можливе зараженнХІ від коренів хворих дерев вітроламних і садозахисних насаджень.

Поширюється гриб ризоморфами в грунті. Він активний при температурі 14-17°С, а припиняє свій ріст при 35°С.

У районах, де грунт прогрівається не більше як до 28°С, хвороба може розвиватися протягом усього літнього періоду. Шкідливість її полягає в поступовому пригніченні рослин, які через 2-3 роки гинуть.

Рекомендується розміщувати плантації суниць на ділянках, де пні викорчовували давно і немає їхніх решток. Відокремлювати ділянки суниць від лісозахисних смуг канавою, видаляти вогнища уражених рослин. Не слід мульчувати суниці тирсою, оскільки остання може сприяти розвитку гриба.