Кила — поширене захворювання у північних районах України, переважно в низинних місцях і заплавах. Уражується коренева система молодих і дорослих рослин капусти, ріпи, кольрабі, гірчиці, турнепсу, інколи редису і брукви. Характеризується утворенням на коренях наростів І здуттів, які інколи досягають на дорослих рослинах значної величини. Зовні на молодих ростучих рослинах килу виявити дуже важко. Це можна зробити лише при ретельному огляді коренів розсади. У дорослих уражених рослин листки жовтіють, в'януть, головки недорозвиваються, а при сильному ураженні не утворюються.

Збудником хвороби є плазмодіфороміцетний гриб Plasmo-diophora brassicae Wor. порядку Plasmodiophoraies. Він належить до облігатних паразитів, розвивається тільки у живих рослинах. Цикл його розвитку дуже складний і відбувається переважно в диплоїдному стані. У грунті зберігаються спочиваючі спори, з яких навесні утворюються зооспори з одним джгутиком і проникають у рослини через кореневі волоски. В останніх кожна зооспора перетворюється в амебоїд, який має вигляд кулястого тіла. Згодом такі тіла розпадаються на кілька частин, які перетворюються у зооспорангії. В них відбувається мейозис диплоїдних ядер з утворенням гаплоїдних зооспор. Ці зооспори у порожнині кореневих волосків швидко копулюють й перетворюються в диплоїдні амебоїди, що механічно, в процесі поділу клітин рослини-живителя, поширюються по камбію, серцевинних променях і паренхімі вторинної кори. Кілька амебоїдів зливаються, утворюється багатоповерховий плазмодій, в якому відбувається подвійний поділ ядер (кількість їх збільшується у 4 рази) і формуються диплоїдні, спочиваючі спори.

Наприкінці вегетації рослин, а також навесні, під впливом ґрунтових організмів нарости руйнуються, і спори потрапляють у грунт, який є джерелом інфекції. Спори проростають при температурі 6-28°С (оптимум 18-25°С), при цій же температурі зооспори заражають рослини. Вологість грунту повинна знаходитись в межах 50-97% (оптимум 75-90%). Насиченість грунту вологою 98-100% перешкоджає розвитку паразита, оскільки він є аеробом.

У грунті спори проростають не одночасно. Вони залишаються життєздатними 6-7 років, швидше проростають за умов підвищеної лужної реакції. На знезаражені ділянки гриб може заноситись ураженою розсадою, іноді потоками води, дощовими червами і комахами, що живуть у грунті.

М.О.Наумов довів, що зараження рослин відбувається при наявності в 1 см3 грунту, багатого на гумус, 200 тис. спор, а в глинистому, бідному на гумус — 20 тис. спор. Інтенсивне зараження рослин спостерігаєтья при наявності в 1 см3 грунту 400 тис. спор.

Шкідливість кили полягає в тому, що вона пригнічує рослини, оскільки корені не забезпечують надземну масу достатньою кількістю води і поживних речовин. За сильного розвитку кили урожай капусти може знизитись на 30-40% і більше.

З вирощуваних сортів підвищену стійкість до кили мають Скоростигла, Іюнська та ін.