Проявляється тільки на волотях і качанах кукурдзи. На волотях летюча сажка помітна під час їх викидання — вони цілком або частково перетворюються у чорну масу, яка порошиться. Замість качана утворюється овально-конусоподібне жовно, зовні вкрите вкороченими обгортками качана, а всередині складається з решток провідних пучків качана й великої кількості темних спор. Спочатку обгортки жовна щільні, зелені, а пізніше жовтіють, висихають і розкриваються. Розпиляються спори повільно, тому що утримуються рештками волокон качана. Крім ураження суцвіть, летюча сажка кукурудзи спричиняє відставання рослин у рості, сильні листкові розростання, фасціацію та інші пошкодження.

Збудником хвороби є базидіальний гриб Sorosporium reilianum McApl.f.zeae Geschele порядку Ustilaginales, який під час формування суцвіть утворює з грибниці велику кількість теліоспор. Вони жовто-коричневого кольору, кулясті або еліптичні, а іноді навіть кутасті, дрібнощетинисті, часто зібрані у клубочки, які швидко розпадаються. Розмір теліоспор — 9-14 мкм у діаметрі. Теліоспори дозрівають до моменту викидання ниток кукурудзи. Розпилюючись у значній кількості, вони осідають на грунт, а частина з них потрапляє на зернівки, особливо у період збирання качанів.

Ураження кукурудзи патогеном звичайно відбувається під час проростання насіння і росту проростків до появи сходів на поверхні грунту. Деякі дослідники іноді виявляли ураження рослин у період утворення 2-3 листків. Теліоспори S.reilianum, проростаючи, утворюють фрагмобазидію з базидіоспорами. Останні після копуляції дають початок диплоїдній гіфі, яка при контакті з проростком кукурудзи вживлюється в нього і у тканинах рослини розвивається грибницею, що швидко поширюється по стеблу й може досягти точки росту. Іноді грибниця не встигає досягти точки росту стебла і тоді спостерігається ураження тільки качанів, а волоті залишаються здоровими.

Найбільш інтенсивно проростають теліоспори при температурі 28-30°С і помірній вологості. Підвищена вологість грунту в період проростання кукурудзи не сприяє зараженню рослин патогеном.

Пристосованість теліоспор гриба проростати при підвищеній температурі і помірній вологості пояснюється тим, що летюча сажка кукурудзи більше поширена у південних районах, ніж у північних.

Особливістю S.reilianum є й те, що не всі теліоспори проростають протягом року. Частина з них у польових умовах може зберігати свою життєздатність у грунті до двох років, що слід враховувати при здійсненні захисту рослин від хвороби.

На відміну від збудника пухирчастої сажки збудник летючої уражує і руйнує не тільки вегетативні, а й генеративні клітини. Шкідливість летючої сажки проявляється не лише в прямому недоборі врожаю зерна від ураження качанів, але і втратами, пов'язаними з випаданням окремих проростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів. При сильному розвитку летючої сажки недобір урожаю кукурудзи може становити 15-20%. При розвитку пухирчастої сажки спостерігається і деяке підвищення розвитку летючої.

Відносно менше збудником летючої сажки уражуються гібриди кукурудзи: Колективний 225МВ, Дніпровський 284МВ та ін.