Захворювання зустрічається у полі на ділянках з надмірною вологістю, але переважно проявляється при зберіганні бульб. Уражені бульби робляться м'якими, мокрими, а їхня м'якоть перетворюється у кашоподібну або слизувату, тягучу масу з неприємним запахом.

Збудники мокрої гнилі можуть бути різні напівсапрофітні і сапрофітні бактерії. Частіше захворювання викликає Pseudomonas xanthochlora Stapp.

Розвиток мокрої гнилі починається з розчинення пектинових речовин міжклітинників, що призводить до розпаду м'якоті на окремі клітини. Оселюються бактерії на бульбах, пошкоджених механічно і комахами, а також уражених фітофторозом, паршею та іншими хворобами.

Процес розвитку мокрої гнилі відбувається швидко при наявності надлишку вологи в повітрі і підвищеній температурі у місцях зберігання. При дотриманні правильного температурного режиму у сухих сховищах мокра гниль хоч і виникає, проте розвивається повільно І не спричинює великих втрат.