Захворювання виявляють у всіх районах вирощування сої, але найшкідливіше воно в районах з достатнім зволоженням. Проявляється у двох формах — загального пригнічення рослин (дифузне ураження) і плямистості листя (локальне, або місцеве, ураження). При дифузному ураженні на сім'ядолях й особливо на листках з'являються хлоротичні ділянки, що охоплюють всю пластинку або частину її біля основи. У хлоротичних місцях, переважно з нижнього боку, з'являється сіро-ф'юлетовий наліт. Дуже уражені рослини відстають у рості, пригнічуються і засихають. Локальне ураження спостерігають переважно в період цвітіння та утворення бобів. Воно характеризується появою з верхнього боку листків спочатку блідо-зелених, а згодом буріючих плям, з нижнього —сірувато-фіолетового нальоту. Уражені листки гинуть. На бобах і насінні хвороба проявляється (при їх достиганні) у вигляді кремової плівки, що вкриває внутрішні стінки стулок бобів і зовнішню оболонку насіння.

Збудник хвороби — ооміцетний гриб Peronospora manshurica Sydow порядку Peronosporales.

Інкубаційний період залежно від температури та віку рослини триває від 4 до 15 діб.

Шкідливість несправжньої борошнистої роси залежить від ступеня ураження рослин: при сильному — недобір урожаю насіння досягає 10% і більше, а вміст жиру — менше на 0,6-1,0%, при слабкому — недобір урожаю не перевищує 3%.

Джерелом інфекції є заражене насіння і рослинні рештки. Стійких до хвороби сортів сої немає. Менше уражуються Київська 27, Прикарпатська 81. Вихідним матеріалом для селекції стійких сортів сої можуть бути кормові сорти сої з чорною і строкатою оболонками.