Захворювання виявляють переважно на молодих надземних органах буряку. У буряку першого року найбільше уражуються центральні листки розетки, другого (висадки) — на початку вегетації наймолодші листки центральної або периферійних бруньок. Пізніше на насінниках уражуються верхівка квітконосних пагонів, оцвітина, квітки й навіть клубочки насіння. Уражені листки скручуються краями донизу, потовщуються, стають крихкими і вкриваються (частіше з нижнього боку) сіро-фіолетовим нальотом.

Збудником хвороби є вузькоспеціалізований ооміцетний гриб Peronospora farinosa Fr. (Peronospora schachtii Fckl.) порядку Peronosporales. Грибниця його поширюється у міжклітинниках тканин рослин, а на поверхні листя утворюється конідіальне спороношення, яке зумовлює наліт. Конідієносці вилкоподібно розгалужені {мають 5-6 вилок), вони стирчать на поверхні листків поодиноко або по 2-3 з продихів. Конідії світло-фіолетові, яйцеподібні, 20-28 х 17-23 мкм (рис,31).

Всередині ураженої тканини за умов підвищеної вологості гриб іноді утворює ооспори. Вони кулясті, жовто-бурі, з товстою, двошаровою оболонкою, 32-42 мкм у діаметрі. Ооспори можуть зберігатися на рештках уражених рослин, в насінні і навесні бути первинним джерелом інфекції. При проростанні вони утворюють гіфальний наросток, який проникає у тканини молодих листків, розвивається в грибницю, яка утворює конідіальне спороношення.

Основним джерелом відновлення хвороби є грибниця, яка зберігається в головках маточних або будь-яких зимуючих буряків (іноді може проникати не тільки у поверхневі тканини головки і кореня, а й глибше). При використанні заражених коренів буряку на насінники грибниця уражує спочатку розетку, а потім і квітконосні пагони. Тому хвороба, як правило, спочатку проявляється на посівах буряку, розміщеного поблизу насінників. Інкубаційний період її залежно від віку буряку, температури й вологості повітря може тривати 5-32 доби. НайінтенсивнГше хвороба проявляється на молодих рослинах, коли температура повітря — близько 16"С, а вологість — понад 70%.

Несправжня борошниста роса зумовлює значні порушення фізіологічних процесів у рослин: погіршує фотосинтез, посилює дихання, обмін речовин і втрату цукру, збільшує нагромадження органічних кислот.

Шкідливість несправжньої борошнистої роси залежить від часу її появи і ступеня розвитку. У роки сильного розвитку хвороби гине близько 40% молодих рослин. При розвитку хвороби у червні і навіть у липні маса кореня зменшується на 30%, • а недобір насіння становить 60-65%.

Корені буряку з рослин, що перехворіли на несправжню борошнисту росу, мають понижену стійкість до кагатної гнилі.