Хвороба значно поширилась останніми роками. Зовнішні її прояви характеризуються розладом функцій живлення рослин і майже не відрізняються від проявів судинного некрозу та деяких інших хвороб. Спостерігається чахлість рослин, коротковузля, відмирання рукавів, дрібнолистість, «осіннє» забарвлення тощо. За інтенсивного розвитку хвороби вічка лози не розпукуються, з верхівки куща з'являється рясна поросль.

Діагностувати плямистий некроз можна, знявши з лози кору. На початку захворювання під корою видно дрібні, темно-коричневі або майже чорні плями різного розміру. Потім вони зливаються. Потемніння під корою починається з перидерми, а згодом поширюється на луб і деревину, охоплюючи значно більші ділянки, ніж у перидермі.

За дослідженнями П.М.Штеренберг (1963), уражені тканини луба і деревини (судини, клітини деревної паренхіми й перетинкового лібриформу) заповнені коричневими гуммі, часто спресованими у вигляді стрічок, іноді звитими в клубки у волокнах лібриформу.

У місцях уражень, на зрізах, іноді у корі та корковому шарі виявляють грибницю. Найбільше уражуються клітини м'якого лубу. Вони буріють і руйнуються, перетворюючись у безформну масу. Волокна твердого лубу зберігаються трохи довше. У ксилемі буріють серцевинні промені.

В уражених тканинах виявляють великі скупчення грибниці, часто у вигляді шнурів.

Збудником захворювання є незавершений гриб Rhacodiella vitis Schterenb. порядку Hyphomycetales. Грибниця його спочатку світла, а пізніше буріюча, багатоклітинна. За вологих умов на поверхні кори іноді з'являються конідієносці. На їхніх верхівках формуються темно-коричневі стеригми, зібрані у головки розміром 5-6 х 8-12 мкм. На них утворюються одноклітинні, округлі або овальні, світло-рожеві конідії 2-3 мкм у діаметрі.

Гриб росте при температурі близько 0°С. Він має явну тканинну спеціалізацію — пристосований до стиглої деревини, зберігає вірулентність і в сухій деревині.

Rh.vitis на корі та на оголеній багаторічній деревині виноградних кущів навесні при температурі 5-15°С утворює сумчасту стадію — апотеції з сумками і сумкоспорами.

Апотеції блюдцеподібні, поверхневі, м'ясисто-воскоподібні, з білими краями, 0,2-2 мм у діаметрі, у суху погоду замкнені, у воді через 3-5 хв широко розкриваються. Гіменіальний шар сіро-бурого кольору, розвивається на внутрішньому, вдавленому боці апотеціїв. Сумки циліндричні, оточені ниткоподібними парафізами. У кожній з них по 8 одноклітинних сумкоспор 10-20 х 3-3,5 мкм.

Утворення апотеціїв та поширення сумкоспор спостерігається протягом усього літа й осені, до настання морозів.

Отже, джерелом первинного зараження рослин є сумкоспори. Крім того, гриб може поширюватися конідіями і грибницею. Зберігається патоген у формі грибниці на уражених частинах рослин. Розвивається плямистий некроз у період зимового спокою лози при високій вологості і пониженій температурі повітря.

З метою профілактики забороняється висаджувати посадковий матеріал із шкілки і виноградників, де виявлено плямистий некроз. Культивують маточники щепних лоз і плодоносних виноградників на вертикальних шпалерах та опорах.

Зберігання лози, заготовленої для весняних насаджень, у критих траншеях, сараях та інших приміщеннях, де неможливе її намокання. Перед укладанням на зберігання лозу слід провітрити (просушити з поверхні). Підщепну лозу можна зберігати в підземних буртах, під навісом. Щоб запобігти самозігріванню лози, штабелі роблять заввишки 1,6-2 і завширшки не більше 2 м.

Присипати піском рекомендується тільки корені саджанців, закладених на зберігання. Протягом зими необхідно стежити за вологістю піску. При підсиханні його саджанці виймають і знову пересипають їхні корені зволоженим піском. Поливати штабель водою не можна. Відносна вологість повітря у сховищах має бути не нижче 70-80%.

На заражених плямистим некрозом виноградниках формувати лозу із заміною рукавів через кожні 3-4 роки. При ураженні рукавів на маточниках підщеплених лоз роблять головчасте формування.

При ремонті виноградників, де кущі загинули від ураження плямистим некрозом, місця для висаджування у рядку слід зміщувати на 20-30 см.

Видалену лозу під час обрізування виноградників вивозять і спалюють.