Конюшина, люцерна і еспарцет уражуються рослинами-паразитами — повитицями родини Cuscutaceae. Вони поширені в багатьох районах вирощування багаторічних трав і є однією з причин зменшення врожаїв.

Повитиці не мають листків і коренів, існують за рахунок рослин, на яких поселяються. Насіння їх проростає навесні, і його проростки, обвиваючи рослину-живитель, за допомогою гаусторій забирають воду і розчинені мінеральні поживні речовини.

У верхній частині вегетативних стебел повитиці утворюють генеративні стебла, на яких виростають квітки, потім формується насіння. Під час формування останнього паразитичний спосіб життя повитиці припиняється, і вона використовує поживні речовини, що є у вегетативних стеблах.

На багаторічних бобових травах паразитують п'ять видів повитиці: конюшинна, європейська, південна (перцева), чебрецева і тонкостебла.

Насіння повитиці може зберігати схожість протягом 10 років, але в грунті його життєздатність — не більше трьох років. Тонкостеблі повитиці можуть зимувати біля кореневої шийки конюшини і люцерни.

Повитиці належать до об'єктів внутрішнього карантину, тому боротьба з ним має досить важливе значення.

Крім значного зниження врожаю сіна і насіння багаторічних бобових трав, повитиці можуть бути причиною отруєння і навіть смерті тварин. Отруйні властивості повитиць проявляються під час цвітіння й утворення насіння. До того ж сіно з домішками повитиці швидко пліснявіє і збивається в грудки. Тому його треба очищати від запліснявілих грудок і згодовувати худобі з певними застереженнями (з перервою 10-15 діб). Маточному поголів'10 сіно з домішками повитиці давати не рекомендується.