Захворювання поширене скрізь, але найбільшої шкоди завдає у лісостеповій зоні країни. Проявляється переважно на листках і ягодах смородини, інколи на аґрусі. На листках утворюються округлі або кутасті, невеликі (1-3 мм у діаметрі) плями. Спочатку вони коричневі, згодом світлішають і мають нешироку темно-буру облямівку. За сильного ураження часто зливаються й збільшуються. У місцях плям, переважно в центрі, з верхнього боку листка, формуються темні пікніди патогена у вигляді чорних крапок.

На ягодах септоріоз виявляють незадовго до їх достигання у вигляді одиничних, невеликих, округлих бурих плям, трохи вдавлених, які інколи розтріскуються. Найчастіше вони розміщуються навколо полюсів плода і на плодоніжці. На плямах утворюються від одного до кількох десятків чорних пікнід, або склероціальних тіл.

Збудником септоріозу є сумчастий гриб Mycosphaerella ribis Lind. порядку Dothideales. У конідіальній стадії гриб називають Septoria ribis Desm. Конідіальна стадія утворюється на вегетуючих рослинах у вигляді пікнід. Вони приплюснуто-округлі, коричневі, з добре сформованими продихами, 100-200 мкм у діаметрі. Пікноспори (конідії') з 2-4 перетинками, безбарвні, ниткоподібні, зігнуті, 28-60 х 1,5-2,6 мкм.

До осені пікніди, пройшовши склероцієподібну стадію, перетворюються у псевдотеції, в яких формуються сумки із сумкоспорами. Останні достигають тільки навесні. Сумки M.ribis витягнуті, вузькі, з тонкою оболонкою і невеликим потовщенням у місці прикріплення. Сумкоспори двоклітинні, безбарвні, вузькі, витягнуті, 26-35 х 3,0-3,5 мкм.

Достигання сумкоспор тривале, їхній вихід з псевдотеціїв спостерігається у південних районах наприкінці квітня — початку травня, північних — у травні, наприкінці його або на початку червня. Від сумкоспор здійснюється первинне ураження рослин.

Пікноспори і сумкоспори проростають тільки у краплинній волозі. Частіше у них відразу утворюється гіфальний росток, який, проникаючи у тканину рослин, розвивається в грибницю. Інколи із пікноспор утворюються дрібні, серпоподібні вторинні спори, які проростають й утворюють гіфальний росток.

Листки уражаються тільки з нижнього боку.

Інкубаційний період хвороби триває близько 9 діб. Проте розвиток септоріозу залежить від віку листків. На нижніх він, як правило, на 3-6 діб менший, ніж на верхніх.

Уражені місця нижніх листків, як правило, мають світле^ забарвлення. На молодих верхніх листках плями частсне утворюються, але навколо ураженого місця з'являється характерна антоціанова темно-бура облямівка, яка є однією з ознак підвищеної реакції на проникнення паразиту.

Шкідливість септоріозу полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листків і передчасному їх обпаданні, різкому зменшенні кількості сформованих ягід, погіршенні їхньої якості, а також у значному сповільненні приросту однорічних пагонів. За інтенсивного ураження смородини урожай ягід іноді знижується на 40-50% і більше.

Імунних до септоріозу сортів смородини немає.

Дослідами П.З.Шеренгового (1970) доведена можливість підвищення стійкості чорної смородини до септоріозу при вирощуванні саджанців з добре розвинених верхівкових частин пагонів. Також підвищується стійкість рослин до хвороби при підсиленому кореневому живленні мікроелементами на фоні повного мінерального добрива.

Проти хвороби — щорічне обрізування кущів чорної смородини; видалення опалого листя й обов'язкова осіння оранка міжрядь; викорінююче обприскування восени; обробка рослин фунгіцидами перед і після цвітіння, формування ягід і збирання врожаю; внесення повного мінерального добрива разом з мікродобривами з урахуванням агрохімічного аналізу грунту.