В Україні дуже поширена у Лісостепу і Поліссі. Спостерігається на ячмені від початку сходів до стиглості. На листках сходів утворюються блідо-жовті плями, які пізніше видовжуються, робляться світло-коричневими з вузькою пурпуровою облямівкою. На плямах утворюється оливково-бурий наліт. Плямистість особливо сильно проявляється під час цвітіння і наливання зерна. Смуги розтріскуються, листки розщеплюються уздовж на 2-3 частини, після чого всихають і відпадають. Смугаста плямистість проявляється і на насінні, зовні (у стійких сортів) й у межах зародка (у сприйнятливих сортів), коли зерно буріє.

Збудником смугастої плямистості є незавершений гриб Drechslera graminea Shoem. порядку Hyphomycetales. Він розвиває конідіальне спороношення у вигляді чорно-сірого нальоту на утворених плямах. Конідієносці темні, багатоклітинні, неправильної форми, зубчасті, завдовжки до 120 і завтовшки 10-12 мкм. Конідії майже циліндричні, буруваті, з 2-6 перетинками, розміром 80-110 х 12-20 мкм.

У сприйнятливих сортів ячменю, які мають пухку паренхіму і неміцну склеренхімну тканину, гриб поширюється дифузно, грибниця легко проникає у судинно-провідні пучки і досягає меристематичних тканин. Уражене насіння завжди несе інфекцію біля основи зародка у вигляді грибниці, тому при проростанні зерна майже повністю руйнуються зародкові корені. У ранньому віці рослини грибниця проникає у судинно-провідні пучки через підсім'ядольне коліно, пригнічує загальний стан рослини, а інколи зумовлює її загибель. Цим і пояснюється, що протруювання насіння нестійких сортів ячменю, уражених D.graminea, не забезпечує повного його знезараження.

Стійкі сорти, навпаки, не допускають проникнення у судинно-провідні пучки гриба, які в них оточені товстостінними склеренхімними клітинами, а їхні ядра проявляють активну реакцію проти укорінення паразита і перешкоджають розвитку грибниці. Тому зараження рослин стійких сортів відбувається повітряною інфекцією і ураження тканин має місцевий характер. Грибниця патогена на зерні стійких сортів ячменю розміщується у верхній частині насіннєвої шкірки і не виявляється у зародку. Він затримується на етіольованому колеоптилі і тільки інколи може «загрожувати» першому зародковому листку. Паросток у рослин стійких сортів завжди має здорову кореневу систему, тому протруювання насіння дає позитивні результати. На поверхні зерна також виявляються конідії, від яких можуть навесні заражатися рослини. На рештках рослин після збирання патоген може зберігатися у вигляді грибниці, а інколи і конідій.

Доведено, що на пожнивних рештках гриб може після перезимовування утворювати псевдотеції з сумками і сумкоспорами. Останні також є додатковим джерелом інфекції. Особливо велика кількість утворень сумчастої стадії гриба спостерігається на посівах багаторічних трав, де ячмінь висівають як покривну культуру.

У сумчастій стадії збудник смугастої плямистості ячменю називається Pyrenophora graminea Ito. et Kuribay. Він належить до порядку Sphaeriales.

Менші прояви смугастої плямистості спостерігаються на посівах ячменю при посиленому удобренні грунту фосфорно-калійними добривами у суміші з мікроелементами (марганцем і міддю). Однобічне внесення тільки азотистих добрив зумовлює посилення хвороби.

Підвищену стійкість до смугастої плямистості проявляють сорти ячменю: озимого — Силует, ярого — Харківський 74, Романтик та ін.