Хвороба поширена скрізь. Виявляється вина під час колосіння. На уражених рослинах колос зовні зберігає свою форму, але колоски стають тризубчастими.

Всі частини суцвіття колосу, крім остюків, перетворюються у чорно-буру масу спор, що вкрита прозорою тонкою плівкою. Спори склеєні у тверді грудочки, для руйнування яких потрібні зусилля, тому цю сажку ще називають кам'яною.

Збудником захворювання є базидіальний гриб Ustilago hordei Kell. et Swing, порядку родини Ustilaginaceae, порядку Ustilaginales. Його теліоспори гладенькі, кулясті, довгасті, діаметром 3,6-7,5 мкм (частіше 4,5 мкм), світло-коричневі або оливкові. Розпорошуються вони під час збирання, обмолоту й очищення зерна. Джерелом інфекції є заспорене насіння. Разом з ним у грунті починають проростати і теліоспори. Вони утворюють чотириклітинну базидію з еліптичними базидіоспорами, що знаходяться на стеригмах. Проростаючи, базидіоспори утворюють первинні гіфи, які після анастомозу дають початок інфекційним гіфам, що проникають у молоді проростки рослин. Ці гіфи розвиваються у грибницю, яка розповсюджується по всій рослині, але руйнує лише суцвіття. Оптимальна вологість грунту для проростання теліоспор становить 60-70%. Температурні коливання для розвитку цього виду гриба дуже великі — мінімум 5°С (оптимум 20°С) і максимум 35°С.

Виявлено фізіологічні раси патогена, які пов'язують з певними сортами та еколого-географічними зонами.

Шкідливість твердої сажки виявляється не тільки у руйнуванні колоса, а й у зниженні процента схожості насіння. При сильному ураженні недобір урожаю зерна ячменю може становити 15% і більше.

Дослідами доведено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою грудочок сажки (до 0,4%) у корів спостерігаються порушення серцевої діяльності, кульгавість, втрата апетиту і зменшення надоїв молока, а у овець зареєстровано навіть смертельні випадки. Підвищену стійкість до твердої сажки мають сорти ячменю озимого — Роман, Росава, ярого — Роланд, Дружба та ін.