Поширена майже на всій території України. Хвороба проявляється тільки на початку фази молочної стиглості зерна. У цей період розвитку уражений колос дещо сплющений, має інтенсивний зелений колір з синім відтінком, колоски розпущені, лусочки їх розсунуті під дією збудника, який розвивається. При роздавлюванні уражених колосків замість молочка виділяється сірувата рідина із запахом триметиламіну (запах розсолу оселедців), тому часто тверду сажку називають смердючою*

При повній стиглості пшениці різниця у забарвленні здорових і уражених колосків майже зникає. Замість здорового зерна у колосі формуються округлі чорні утворення — мішечки зони. Вони легко роздавлюються і являють собою чорну масу теліоспор. Маса мішечків зони значно менша, ніж здорового зерна. Тому до воскової і повної стиглості хворе колосся пшениці залишається прямостоячим, тоді як здорове під масою зерна поникає (трохи згинається).

Збудником твердої сажки є гриби роду Tilletia, частіше T.caries Tul.(T.tritici Wint.) і T.laevis Kuehn. ( T.foetida Lira). Вони відрізняються між собою тільки морфологічними ознаками теліоспор (таблиця).

T.caries зустрічається переважно в західній і центральній областях України, a T.laevis — у південних та південно-східних, T.triticoides і Т. intermedia інколи можна зустріти в Одеській області.

У T.caries виявлено кілька спеціалізованих форм, що уражують лише деякі види пшениці. Відомі f.vulgaris — уражує Triticum aesticum (vulgare), слабо — Tr. compactum і дуже слабо — Тг. durum, Tr.dicoccum, Tr.monococcum і Tr.timopheevi f.dicaccus уражує Tr.diccocum, Tr.aesticum.

Доведено, що між T.caries і T.leavis можуть виникати гібриди.

При збиранні й особливо в період обмолоту пшениці мішечки зони легко руйнуються, і теліоспори, розпорошуючись, потрапляють на поверхню здорових зерен. Особливо велика кількість їх затримується на борідках (волосках). Разом із насінням теліоспори під час сівби потрапляють у грунт, де проростають, утворюючи базидію у вигляді трубочки, на якій розвиваються 4-12 базидіоспор. Вони копулюють і дають початок інфекційній гіфі, яка проникає у молодий паросток пшениці.

У рослині утворюється грибниця, яка, дифузно поширюючись, досягає конуса наростання і проникає у листки, стебла й колоски. Але в перший період росту зовні не проявляється дія збудника хвороби. Тільки під час формування зерна спостерігається значне розростання грибниці і утворення чорної спорової маси (теліоспор) замість зерна. Не руйнується лише зовнішня оболонка зерна.

Зараження пшениці може відбуватися і від теліоспор, що потрапляють у грунт, якщо попередником її була пшениця, уражена зоною. Відомо, що теліоспори твердої сажки життєздатність у грунті довго зберігати не можуть. Вони швидко проростають, і під дією ґрунтових мікроорганізмів гинуть. Джерелом зараження зерна може бути також тара, сіялки та інший не знезаражений інвентар.

Важливе значення для проростання теліоспор й ураження пшениці мають фактори середовища, насамперед температура і вологість. Максимальна кількість теліоспор проростає у грунті при його відносній вологості 40-60%, але найбільше паростків пшениці уражується при температурі 5-10°С, тоді коли оптимум для проростання зерна пшениці становить 20-25°С. Тому найбільше уражуються збудником хвороби пізні посіви пшениці і ранні — ярої порівняно з посівами оптимальних строків.

Шкода, заподіяна зоною, виявляється не тільки в тому, що замість зерна у колосі утворюється чорна спорова маса. Хвороба може бути причиною зниження схожості і густоти посівів внаслідок загибелі уражених рослин.

Нерідко на уражених рослинах не виявляється захворювання. В цьому випадку хвороба не завершується утворенням зонового колосся. Це пояснюється активною реакцією пшениці на збудника хвороби, яка нерідко завершується в тканинах рослин дегенерацією

грибниці. Проте на боротьбу із збудниками рослина витрачає багато енергії, а це позначається на її продуктивності (прихований недобір урожаю). Відомо, що при штучному зараженні рослини розмір стебла і колоса зменшується на 15-20% порівняно з їх розмірами у рослин, які вирощені з неуражених зерен. У колосі утворюється менше зернин (на 10-15%). Маса 1000 зернин зменшується мало.

Отже, шкідливість твердої сажки велика, і тому захисту пшениці від цього захворювання треба приділяти значну увагу.

Підвищену стійкість до твердої сажки серед сортів озимої пшениці мають Лютесценс 7, Одеська 117, ярої — Білоруська 12.