Трапляється повсюдно. Може розвиватися на багатьох деревних і чагарникових рослинах, однак найчастіше заселяє яблуню, сливу, білу акацію, ліщину.

Самка округлоовальна, опукла, жовтокоричнева, з червонуватим відтінком, з гладеньким, нечітко вираженим кілем, завдовжки 4 – 6 мм, завширшки 2 – 4 мм, заввишки 4 мм. Самець розміром 1,5 – 1,6 мм, з видовженим тонким струнким тілом, голова чорна, з трьома парами простих очей,

груди й черевце червонокоричневі з білим нальотом; ноги й вусики жовті; на кінці черевця дві нитки, що вдвічі перевищують довжину тіла. Яйця — до 0,3 мм, еліпсоподібні. Маса яєць під черевцем самки нагадує купку борошнистобілого порошку. Личинка (бродяжка) першого віку розміром 0,4 мм, овальна, блідожовта, з трьома парами ніг і 6члениковими вусиками, у другому віці (зимуюча) червонокоричнева, з 6 – 7члениковими вусиками і добре розвиненими ногами.

Зимують личинки другого віку в основному на нижньому боці гілок, у розвилках, кольчатках, стовбурах. Рано навесні, до розпускання бруньок, за температури повітря 6 – 7 °С починається активний перехід личинок у верхню частину крони. Достатньо 4 – 5 сонячних теплих діб підряд, щоб переселення основної маси їх завершилося. За допомогою довгого хоботка вони присмоктуються до кори гілок з нижнього боку і, висмоктуючи сік, швидко ростуть, вкриваючись густою сіткою воскових ниток. Через 10 – 12 діб утворюється помітний півкулястий щиток. Ноги й вусики атрофуються. На 30 – 40ву добу, наприкінці квітня — у травні личинки линяють і перетворюються на самок.

Виліт самців збігається в часі зі статевою зрілістю самок (середина травня). Самці трапляються рідко, їх чисельність у популяції коливається від 3 до 5 %. Тому розмноження в основному партеногенетичне. Відкладання яєць завершується за 6 – 10 діб. У міру відкладання яєць спинний бік самок ущільнюється, утворюючи своєрідний щиток. Черевце самки поступово втягується, а простір, який утворюється, заповнюється яйцями. Плодючість становить 1500 – 2000 яєць. Через 20 – 25 діб відроджуються личинки. Зазвичай це буває у другій половині червня. Вийшовши зпід щитка, личинки присмоктуються з нижнього боку листків, частіше біля жилок, до плодів. Через 7 – 10 діб після відродження бродяжки линяють і переходять у другий вік. Наприкінці вересня личинки припиняють живитися і мігрують на стовбури й гілки, де, міцно прикріпившись до кори, залишаються на зимівлю.

На більшій частині території України розвивається в одній генерації і тільки на крайньому півдні та в Криму буває факультативне друге покоління. В результаті живлення личинок і самок зменшуються розмір і кількість листя, воно жовтіє і обпадає, гілки й пагони усихають. Знижується кількість і якість урожаю. У разі значних, повторюваних упродовж кількох років підряд пошкоджень, дерева можуть передчасно засихати. Крім того, самки виділяють велику кількість медвяної роси, на якій розвиваються сапрофітні гриби, що забруднюють дерева. Зернятковим і кісточковим плодовим породам завдає шкоди також близький за особливостями розвитку вид яблунева несправжньощитівка — EulecaniummaliSchr., яка зимує в стадії личинки другого віку і має одну генерацію за рік.

Причини загибелі щитівок різні: до 60 % личинок вимерзають у зимовий період, навесні «бродяжок» здувають сильні вітри й змивають зливи. У жарку й суху погоду личинки гинуть під материнським щитком. Личинками живляться сонечка, золотоочки, мухисирфіди, хижі клопи, кліщі, туруни, павуки. Важливу роль відіграють ендопаразити, частіше з родини хальцид — Coccophagus licimnia Walk., Metaphycus dispar Mercet., M. insidiosus Mercet., M. stagnarum Hoffer., Blastothrix longipennis How., B. hungarica Erdos., Eusemion cornigerum Walk. та інші, які в окремі роки заражають до 50 % личинок і до 90 % самок.

Заходи захисту. При чисельності шкідника, що перевищує 200 личинок на 1 м пагонів, — обприскування дерев у ранньовесняний період по сплячих бруньках овіцидами. Під час міграції личинок — обробка інсектицидами.