Поширений у південнозахідних областях України. Пошкоджує дуб, зрідка інші листяні породи.

Метелик з розмахом крил 22 – 32 мм; передні крила коричневосірі з трьома чорносірими поперечними смугами та нечіткою серединною плямою; по краю крила світла хвиляста лінія, задні крила жовтуватобілі з темною перетинкою. Яйце розміром до 1 мм, кругле, дископодібне, світлосіре; яйцекладка має вигляд прямокутного щитка з рядами яєць, що просвічуються. Гусениця завдовжки 20 – 30 мм, темносіра, по боках білувата, з двома рядами оранжевих бородавок, що мають довгі волоски; на тілі є ряд пекучих волосків. Лялечка завдовжки 12 – 12,5 мм, вохряножовта, в коконі.

Зимують яйця на корі гілок і стовбурів. Наприкінці квітня — на початку травня відроджуються гусениці. Живуть гуртом. Спочатку пошкоджують бруньки, пізніше об’їдають листя у нічний час. Вдень знаходяться у сховищах. Увечері переповзають у крону правильними рядами — «строєм». Вранці таким самим способом повертаються у сховище. Під час переходів попереду повзе одна гусениця, слідом — по дві в ряд, до кінця колона звужується. Похідна колона залишає за собою павутинний слід. Гусениці проходять 6 віків і розвиваються впродовж 65 – 80 діб. Скинуті під час линянь шкірки й накопичені екскременти перетворюють сховище з листя на великий клубок, всередині якого гусениці коконуються, розміщуючись рядами. Заляльковуються в липні — на початку серпня. Через 20 – 40 діб вилітають метелики. Самки відкладають весь запас яєць на гладеньку кору гілок і стовбурів рівними рядками у вигляді прямокутної групи. Плодючість — у середньому 160 яєць (від 80 до 230). Кладка вкривається виділеннями, що утворюють прозору плівку.

Ембріональний розвиток відбувається восени; утворені в яйцевій оболонці гусениці впадають у діапаузу і відроджуються тільки навесні. За рік розвивається одна генерація.

Крім шкоди, якої завдають гусениці брунькам і листю дуба, в районах масового розмноження шкідника (Одеська, Закарпатська, Вінницька області) часто спостерігаються захворювання худоби і навіть людей, що спричинюються пекучими волосками гусениць, які розносяться вітром і потрапляють на слизові оболонки очей, рота й дихальних шляхів.

Чисельність похідного шовкопряда обмежують комахипаразити і хижаки, що налічують понад 120 видів. На гусеницях і лялечках паразитують: їздці з родини іхневмонід — Pimpla instigator F., P. turionellae L., Theronia atalantae Poda.; браконід — Meteorus versicolor Wesm., Apanteles ruficrus Hal., A. picipes Bouche; мухтахін — Comsilura concinnata Mg., Carcelia processioneae Ratz., Bessa fugax Rd., Zenillia libathrix Panz. та ін. Гусеницями похідного шовкопряда активно живиться красотіл великий — Calosoma sicophanta L. У роки з підвищеною вологістю спостерігається масова загибель шкідника від хвороб.

Заходи захисту. В осередках масового розмноження — знищення яйцекладок змочуванням їх дизельним паливом. При чисельності, що перевищує 1 – 3 гусениці на 1 м гілок, або при пошкодженні понад 10 % листя — обробка дерев біопрепаратами чи інсектицидами.