Трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб, липу, березу, тополю, в’яз, вільху, рідко — плодові.

Метелик з розмахом крил 50 – 60 мм; передні крила сріблястосірі; у зовнішньому кутку кожного крила по великій місяцеподібній золотистожовтій плямі, облямованій з внутрішнього боку подвійною темною лінією; задні крила білуваті з сіруватим відтінком. Яйце розміром 0,8 – 0,9 мм з плоскою основою; нижня половина яйця темнозелена, верхня — світла, з темною цяткою посередині. Гусениця завдовжки 50 – 60 мм, волохата, з 10 переривчастими жовтими смугами й жовтими поперечними перетинками на кожному сегменті; голова чорна з двома смугами, що утворюють трикутник, спрямований вершиною назад. Лялечка завдовжки 30 – 40 мм, темнобура, матова, кремастер плоскуватий, розділений на дві частини, які, в свою чергу, також роздвоєні.

Зимують лялечки в ґрунті. Можуть діапаузувати до двох років. Виліт метеликів відбувається наприкінці травня — у червні. Літ розтягнутий і триває до серпня. Самка відкладає яйця на нижній бік листків групами в один шар по 15 – 40 яєць. Середня плодючість — 250 яєць. Ембріональний розвиток триває 12 – 15 діб. Відроджені гусениці перших двох віків живуть разом, скелетуючи листя. Починаючи з третього віку вони розповзаються невеликими групами і продовжують живлення, грубо об’їдаючи листя. За 40 – 45 діб розвитку гусениці проходять п’ять віків. За цей час одна гусениця з’їдає в середньому 20 дубових листків (10 – 12 г). Починаючи з 15 липня і до 20 вересня гусениці переходять у ґрунт і на глибині 3 – 6 см (окремі особини — до 10 – 15 см) заляльковуються, не утворюючи кокони. Генерація однорічна. Лялечки переносять тривале затоплення. Масові спалахи мають осередковий характер.

Чисельність лунки сріблястої знижують деякі комахипаразити. Яйця заражають трихограма, Telenomus brevis Thoms., T. mayti Kieff.; гусениць і лялечок: іхневмоніди — Barylypa longicornis Bravus, Syspasis alboguttatus Grav., Coclichneumon singularis Bert., Enicospilus touznicri Voll.; браконід — Apanteles tibialis Curt.; хальцид — Winthemia cruentata Rd.; мухитахіни — Exorista fallax Mg., Drino inconspicua Mg., Tachina magna Gig. та ін. Птахи гусениць не їдять.

Загасання масового розмноження лунки сріблястої зумовлюється найчастіше загибеллю гусениць старших віків від грибних та інших хвороб, що сягає в окремі роки 90 %.

Заходи захисту. За чисельності, що перевищує 1 – 3 гусениці на 1 м гілок, або пошкодження більш як 10% листя — обробка осередків шкідника біопрепаратами або інсектицидами.