Поширена повсюдно. Первинним хазяїном є персик та деякі його гібриди з мигдалем. Пошкоджує плодові дерева, тютюн, томати, огірки, картоплю, бавовник.

Засновниці й безкрилі партеногенетичні самки — розміром до 2,5 мм, яснозелені, іноді рожеві, вусикові бугри високі, утворюють лобовий жолобок, трубочки циліндричні, дещо розширені в основі й ледь роздуті до кінця, хвостик пальцеподібний. Амфігонна самка — розміром 2 мм, від яснокоричневого до вишневого кольору, гомілки задніх ніг потовщені, з численними псевдосенсоріями. Самець — до 1,9 мм, голова, груди, вусики чорні, черевце яснозелене, з чорними поперечними смугами, що зливаються в суцільну пляму на III – IV сегментах тіла. Яйце зелене, згодом темніє і перед виходом личинки стає чорним. Повноциклічна форма зимує у стадії яйця в основі бруньок персика. Засновниці в Криму відроджуються у березні, однак залежно від температури можуть відроджуватися й у лютому чи квітні. Вони живляться спочатку на бруньках, пізніше на листках, що розпускаються, і квітках. Тривалість їхнього розвитку становить 17 – 28 діб. У квітні за 10 – 20 діб вони відроджують 20 – 60 личинок. На персику розвивається 2 – 3 покоління безкрилих самок. З другого покоління з’являються крилаті розселювачки, у наступних поколіннях їх кількість збільшується. Попелиця перелітає на бур’яни, а потім і на культурні трав’янисті рослини. Відомо до 400 вторинних рослинхазяїв. Самці розвиваються на вторинних рослинаххазяях і перелітають до самок, що після спарювання відкладають 5 – 10 зимуючих яєць. На півдні, а також у теплицях, оранжереях та на кімнатних рослинах попелиця розмножується нерівномірно впродовж усього року.

Оптимальна температура для розвитку попелиць — 24 °С. Максимальної чисельності попелиця досягає у липні, потім її кількість швидко знижується і знову зростає тільки у вересні — жовтні.

Попелицю заражають ендопаразити в основному з родини Aphidiidae — Ephedrus persicae Frg., E. nacheri Quilis., E. plagiator Nees., Praon volucre Hal., Lysiphlebus fabarum Marsh., Dlaeretiella rapae M’int., Lipolexis gracilis Fцrst., Trioxys angelicae Hal., Toxapes deltiger Hal., Aphidius picipes Nees.

Заходи захисту. Знищення бур’янів навколо парників і теплиць. Застосування інсектицидів.

Заходи захисту плодових дерев від попелиць. Вирізання прикореневої порості й жирових пагонів, які особливо інтенсивно заселяються попелицями.

При чисельності понад 10 – 20 яєць на 10 см пагонів необхідно в осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання бруньок, за температури не нижче +4 °С провести обприскування — промивання дерев овіцидами.

Якщо щільність заселення попелицею перевищує 5 колоній на 100 листків, необхідна обробка інсектицидами.

Регульованим співвідношенням попелиць і афідофагів є один афідофаг на 30 личинок шкідника. За такого співвідношення застосування афіцидів недоцільне.