Сірий довговусий вусач

Російська назва: 
Усач серый длинноусый
Латинська назва: 
Acanthocinus aedilis
 
Трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну, рідше ялину, смереку, модрину.
Жук завдовжки 13 – 20 мм, плоский, світлобурий, надкрила з двома вузькими темними перев’язями; передньоспинка з чотирма світлими плямами; вусики у самця майже в 5 разів, у самки — в 1,5 раза довші за тіло; яйцеклад самки довгий, виступає зпід надкрил. Яйце розміром 2,5 – 3 мм, довгасте, світложовте. Личинка завдовжки 30 – 35 мм, безнога, світложовта, сплощена, передній край голови чорний, на передньогрудях дві хітинові пластинки; дихальця круглі; анальний отвір трипроменевий. Лялечка — 12 – 15 мм, світложовта.
Зимують жуки і личинки в овальних колисочках. Літ жуків починається у квітні й закінчується у червні. Самки відкладають яйця по одному на дно лійки, просвердленої яйцекладом у нижній частині стовбурів ослаблених і відмираючих дерев. Відроджені личинки проникають під кору і живляться камбієм, прокладаючи ходи неправильної форми. Незадовго до заляльковування личинки самок переходять у деревину на глибину до 1 см і наприкінці короткого гачкуватого ходу заляльковуються; личинки самців заляльковуються у товщі кори або під корою в овальних колисочках. Жуки утворюються на початку осені. Личинки, що не встигли завершити розвиток, заляльковуються навесні після перезимівлі. За рік розвивається одна генерація.
Заходи захисту  ті самі, що й для вусача чорного соснового та інших видів вусачів.