Трапляється повсюдно. Пошкоджує сливу, аличу, абрикос, персик.

Самказасновниця розміром 2,5 мм, видовженоовальна, світлозелена, уздовж спини три темнозелених смуги; голова, 5членикові вусики і пальцеподібний хвостик світлозелені; трубочки слабко виступають, буруваті. Безкрила партеногенетична самка розміром 2,8 мм, довгаста, світлозелена з трьома темними смугами на спинному боці, з білим припорошенням, вусики 6членикові, трубочки вдвічі коротші за хвостик. Крилата партеногенетична самка — 2,2 мм, голова і груди бурі, з сірим припорошенням, черевце світлозелене, 6членикові вусики і трубочки чорні.

Амфігонна самка завдовжки 1,7 мм, безкрила, овальна, світлозелена з легким білим припорошенням. Самець — 2,2 мм, крилатий, голова і груди темнобурі, передньоспинка облямована зеленими поперечними смугами; черевце жовте з зеленими плямами. Яйце — 0,4 мм, спочатку світлозелене, через 3 – 4 доби — блискучочорне.

Зимують запліднені яйця поблизу бруньок або на їхній поверхні. Личинки відроджуються за середньодобової температури 8 °С, під час розходження лусочок плодових бруньок. До кінця цвітіння з’являються партеногенетичні самкизасновниці, які відроджують 40 – 60 личинок. За веснянолітній сезон розвивається у 8 – 10 поколіннях. Починаючи з середини травня, частина особин окрилюється і перелітає на очерет, де дає початок розвитку ряду поколінь. У цьому випадку впродовж усього сезону йде паралельний розвиток попелиці як на плодових деревах, так і на очереті. У вересні — жовтні в колоніях переселенців утворюються крилаті й безкрилі статеноски. Крилаті статеноски перелітають на кісточкові плодові дерева і впродовж місяця відроджують до 10 личинок, які стають амфігонними самками.

Безкрилі статеноски відроджують на очереті личинок, які стають окриленими самцями. Самці перелітають до самок, які після спарювання відкладають 5 – 7 яєць. Поверхню яєць самка покриває часточками воскоподібної речовини, зіскрібаючи її з черевця.

Попелиця утворює колонії, заселяючи листки з нижнього боку. Пошкоджене листя не скручується, краї його загинаються і знебарвлюються уздовж жилок. Заселяються також плоди, що наливаються. Часто листя й плоди, забруднені виділеннями попелиць з прилиплими до них линяльними шкурками, вкриваються чорним нальотом сажистих грибів. Пошкодження призводять до затримання росту пагонів, зниження зимостійкості, а також кількості та якості врожаю плодів.

На попелицях паразитують їздці з родини Aphidiidae — Ephedrus hyaloptericolus Kiriac., E. plagiator Nees., Praon volucre Hal., з родини Aphelinidae — Aphelinus flaviventris Kurd., A. flaviceps Fцrst.

Заходи захисту плодових дерев від попелиць. Вирізання прикореневої порості й жирових пагонів, які особливо інтенсивно заселяються попелицями.

При чисельності понад 10 – 20 яєць на 10 см пагонів необхідно в осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання бруньок, за температури не нижче +4 °С провести обприскування — промивання дерев овіцидами.

Якщо щільність заселення попелицею перевищує 5 колоній на 100 листків, необхідна обробка інсектицидами.

Регульованим співвідношенням попелиць і афідофагів є один афідофаг на 30 личинок шкідника. За такого співвідношення застосування афіцидів недоцільне.