Трапляється повсюдно. Пошкоджує черешню, вишню, сливу, абрикос, глід, терен.

Жук завдовжки 6 – 8 мм, золотистозелений з металічним малиновим полиском; вкритий густими світлими волосинками; головотрубка пурпурова із затемненою верхівкою; очі невеликі, круглі, слабкоопуклі; передньоспинка зверху заокруглена по боках; щиток великий, із заокругленою верхівкою, густокрапчастий; у самця по боках передньогрудей два гострих, спрямованих у боки шипи; надкрила в 1,5 раза більші за ширину, з правильними рядами крапок. Яйце розміром 0,4 мм, біле, видовженоовальне. Личинка — 8 – 9 мм, світложовта, дугоподібно вигнута, безнога, з маленькою бурою головою; на тілі рідкі волосинки. Лялечка 6 – 8 мм завдовжки, світложовта, блискуча; очі опуклі, сіруватобурі; зверху вкрита рідкими рудуватими волосками; на кінці черевця два вилкоподібних шипики. Зимують статевонезрілі жуки і личинки в ґрунті на глибині 10 – 15 см. Окремі жуки починають виходити з ґрунту за 3 – 4 доби перед цвітінням, масовий вихід — під час цвітіння вишні, черешні. Жуки активні в теплу і сонячну погоду; в холодну і похмуру погоду вони сидять нерухомо в пазухах пагонів з витягнутими вперед головотрубкою й вусиками. Жуки додатково живляться і через 10 – 12 діб після цвітіння вишні спарюються і розпочинають відкладання яєць. Відкладання яєць триває 25 – 30 діб, до затвердіння кісточок. Самка вигризає в оплодні круглий отвір, дно якого закінчується просторим заглибленням на поверхні ще м’якої кісточки, і в цю яйцеву камеру кладе одне яйце. Після цього вона вигризає навколо кільцеподібну борозенку і заповнює отвір пористою пробкою з недогризків плода і екскрементів. Пориста пробка забезпечує доступ повітря до яйця і личинки і разом з тим перешкоджає заростанню отвору. В зв’язку з тим, що жуки після відкладання яєць не підгризають плодоніжку, пошкоджені плоди не обпадають і не засихають. Плодючість — 100 – 150 яєць.

Відроджені через 9 – 12 діб личинки проникають усередину кісточки і впродовж 23 – 30 діб живляться ядром. Завершення живлення личинок збігається в часі з дозріванням вишні. Закінчивши живлення, личинки залишають плоди, падають на землю і зариваються в ґрунт. На глибині 10 – 15 см влаштовують кулясту водонепроникну колисочку з просоченими слиною і утрамбованими стінками. В цих колисочках у серпні — вересні 50 – 60 % личинок заляльковуються і через 12 – 15 діб перетворюються на жуків, які залишаються в ґрунті до весни. Личинки, які залишилися, впадають у діапаузу і знаходяться в своїх колисочках до серпня — вересня наступного року. Таким чином, одна частина шкідника має однорічну, друга — дворічну генерацію.

Шкоди завдають жуки і личинки. Жуки вигризають отвори в бутонах, об’їдаючи маточки й тичинки, обгризають листя, молоді зав’язі часто знищують повністю, у великих вигризають різної форми заглиблення, що призводить до потворності плодів та їх загибелі. Живлення личинок всередині кісточок знижує масу плодів вишні до 39 – 49 %, черешні до 24 – 31 %. Змінюється і біохімічний склад пошкоджених плодів: знижується вміст аскорбінової кислоти і сахарози. Крім того, при наявності 10 – 15 % плодів, пошкоджених личинками, урожай знецінюється і його переводять у розряд нестандартного.

Відкладені яйця вишневого трубкокрута заражає хальцид Ophioneurus signatus Ratz. Личинок знищують їздці — Bracon intercessor Nees., Doryctes mutillator Thunb., Triaspis pallipes Nees. та ін.

Заходи захисту. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях і в пристовбурних кругах. Такий обробіток особливо ефективний у період масового заляльковування личинок. При чисельності, яка перевищує вісім жуків на одне дерево, — обприскування дерев інсектицидами через 4 – 6 діб після кінця цвітіння вишні і черешні середньостиглих сортів.