В Україні поширені повсюдно.

Найбільшої шкоди завдають рослинам з родин лілійних та цибулевих, проте відомі випадки, коли личинки мух пошкоджували томати, картоплю, насінники моркви, цукрових буряків. Цибулеві дзюрчалки виявляються серйозними шкідниками цибулі, часнику, квіткових декоративних культур з родин лілійні та півникові. Найчисленнішими і тому шкідливими є два види дзюрчалок — EumerusstrigatusFll. та EumerustuberculatusRd. Дзюрчалка EumerussogdianusStack. трапляється у невеликій кількості.

Імаго середнього розміру (5 – 10 мм), кремезні, з потовщеними задніми стегнами, тіло бронзовозелене, з металічним блиском, зверху на черевці три пари білуватих півмісяцевих плям; горбкувата дзюрчалка відрізняється від цибулевої наявністю в основі задніх стегон невеличкого горбка, але зовні види цибулевих дзюрчалок розрізнити важко, достовірно вони визначаються за будовою геніталій самців. Зовнішня будова яйця, личинки, псевдококона, особливості біології та екології шкідливих видів дзюрчалок подібні. Яйце завдовжки 0,6 – 0,8 мм, яскравобілого кольору, довгасте, із заокругленим заднім та дещо загостреним переднім кінцем. Личинка сіра або бруднуватожовта, у зморшках, з опуклою спинкою та плескатим черевцем, голова несклеротизована, на задньому кінці тіла — хітинізований відросток коричневого або рудого кольору з двома дихальцями, з боку відростків знаходяться два м’ясистих трикутних горбки; довжина дорослої личинки 10 – 11 мм. Личинкова стадія має три віки. Псевдококон завдовжки до 8 мм, буруваточервоний.

Зимує діапаузуюча личинка третього віку в цибулинах, рослинних рештках, ґрунті, на глибині 5 – 8 см. Навесні розвиток личинок відновлюється, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 5 см досягає +7…+8 °С. Виліт мух на півдні ареалу в Криму розпочинається наприкінці квітня — на початку травня, у Лісостепу та Степу України літ починається у 1 – 2й декадах травня. Для парування та відкладання яєць мухам потрібне додаткове живлення нектаром та пилком. Літ і яйцевідкладання розтягнуті, тривалість життя імаго близько місяця. Яйця відкладають поодинці або невеликими купками, по 3 – 10 штук, на луски, шийку, листя рослин та під грудочки землі поблизу цибулин. Одна самка здатна відкласти до 100 яєць.

Личинки розвиваються, живлячись тканинами цибулин, внаслідок чого цибулини гниють, листя жовтіє, в’яне; частіше трапляються групи до 30 личинок на цибулину. Заселяють, як правило, пошкоджені іншими шкідниками або уражені хворобами рослини. Залежно від температури яйце розвивається 5 – 10 діб, личинка — 14 – 22 доби, лялечка в середньому 10 діб. Для розвитку одного покоління за сприятливих умов потрібно 30 діб.

В Україні за вегетаційний період цибулеві дзюрчалки дають два покоління, личинки другого покоління наприкінці серпня впадають у діапаузу і в такому стані зимують, у Криму розвивається два повних покоління, личинки третього йдуть на зимівлю. Іноді з цибулинами потрапляють у зимові сховища, а звідти навесні — на поля цибулі.

Заходи захистутакі самі, як і для цибулевої мухи. У зимових сховищах для захисту від личинок дзюрчалок доцільна обробка сірчаним газом (див. «Тютюновий трипс»).