Трапляється повсюдно. Пошкоджує вишню і черешню.

Самказасновниця і безкрила партеногенетична самка 2 – 2,4 мм завдовжки, широкогрушеподібної форми, блискучочорні зверху і коричневі знизу; трубочки чорні, вусики самкизасновниці 5, безкрилої партеногенетичної самки — 6членикові. Крилата партеногенетична самка розміром 2,4 мм, блискучочорна, вусики 6членикові. Амфігонна самка — 1,6 мм, овальної форми, безкрила, вусики 6членикові. Самець — 1,7 мм, блискучочорний, крилатий, вусики 6членикові.

Зимують запліднені яйця біля основи бруньок. Відродження личинок відбувається у квітні під час набухання плодових бруньок ранніх сортів черешні. Через 12 – 15 діб, на початку цвітіння черешні, утворюються самкизасновниці, які за 40 – 50 діб життя відроджують 100 – 115 личинок. Від однієї колонії засновниці утворюється 10 – 18 колоній на верхівках пагонів. Впродовж веснянолітнього періоду розвивається 9 – 12 поколінь безкрилих партеногенетичних самок. У кожному поколінні, починаючи з третього, поряд з безкрилими партеногенетичними самками з’являються крилаті мігранти, які переселяються на вторинну рослину — підмаренник, де дають початок партеногенетичному поколінню. В цьому випадку впродовж сезону відбувається паралельний розвиток попелиці як на плодових деревах, так і на підмареннику. У вересні — жовтні в колоніях переселенців утворюються крилаті і безкрилі статеноски. Крилаті статеноски перелітають на черешню або вишню і відроджують 8 – 10 личинок, які через 10 – 15 діб стають статевозрілими амфігонними самками. Безкрилі статеноски відроджують на підмареннику личинок, які стають окриленими самцями. Самці перелітають до самок, спарюються і самка відкладає 3 – 4 яйця, які залишаються до весни.

Попелиця заселяє листя з нижнього боку. Пошкоджене листя зморщується по спіралі або у поперечному напрямі, чорніє і засихає, набуваючи вигляду обпаленого. Часто попелиця переходить на плоди, забруднюючи їх екскрементами і линяльними шкурками, різко знижуючи товарну якість урожаю. В розсадниках і молодих садах спричинює викривлення і пухкість пагонів, що призводить до їх підмерзання.

Наприкінці липня і в серпні спостерігається значна смертність личинок і самок від високої температури і низької відносної вологості повітря, а також унаслідок погіршення умов живлення, загрубіння листя. Чисельність попелиць знижують багато видів афідофагів. Із паразитів найчастіше трапляються їздці з родини Aphidiidae — Ephedrus persicae Frg., E. cerasicola Stary., E. plagiator Nees., Lipolexis gracilis Fцrst., Monoctonus cerasi Marsh.

Заходи захиступлодових дерев від попелиць. Вирізання прикореневої порості й жирових пагонів, які особливо інтенсивно заселяються попелицями.

При чисельності понад 10 – 20 яєць на 10 см пагонів необхідно в осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання бруньок, за температури не нижче +4 °С провести обприскування — промивання дерев овіцидами.

Якщо щільність заселення попелицею перевищує 5 колоній на 100 листків, необхідна обробка інсектицидами.

Регульованим співвідношенням попелиць і афідофагів є один афідофаг на 30 личинок шкідника. За такого співвідношення застосування афіцидів недоцільне.