Трапляється повсюдно. Пошкоджує всі плодові, ягідні, різні листяні, іноді трав’яні рослини. Віддає перевагу яблуні й тополі.

Самка розміром 1,1 – 1,5 мм, прозоробіла з жовтуватим полиском, без ніг, вусиків і очей, щиток коричневий, розширюється до заднього кінця, довгастий, вигнутий у вигляді коми; до складу щитка входять дві личинкові шкурки, які виступають за контур головного кінця щитка; довжина щитка — 3 – 3,5 мм. Самець розміром 0,5 мм, червонуватосірий, зі струнким довгастим тілом; має одну пару крил, три пари ніг і 10членикові вусики; на кінці черевця довгий щетинкоподібний відросток; щиток самця — 1,5 – 2 мм, за формою і кольором подібний до щитка самки. Яйце — 0,3 мм, видовженоовальне, біле, блискуче. Личинка (бродяжка) розміром 0,3 мм, плоска, овальна, з трьома парами ніг, 6члениковими вусиками і червоними очима, блідожовта, з парою щетинок на кінці черевця.

Зимують яйця під щитками самок на корі стовбурів і гілок. Яйця не стійкі до морозів і гинуть за температури –32…–35 °С. Відродження і вихід личинок розпочинається наприкінці квітня — на початку травня за температури понад 8 °С і триває 8 – 14 діб. Личинки розповзаються по дереву і через 2 – 3 доби присмоктуються до кори стовбурів і гілок, рідше — до листя та зав’язі. Відразу ж покриваються білими воскоподібними нитками, що переплітаються між собою. Через 15 – 20 діб личинки першого віку линяють, при цьому втрачають очі, вусики і ноги. Щиток складається із секреторних виділень і шкірок після линяння. Через 25 – 30 діб після другого линяння личинки перетворюються на самок. Упродовж 20 – 30 діб самки продовжують живитися, розмір їхнього тіла і щитка збільшується у 2 – 2,5 раза. Тіло самки займає весь простір під щитком. Досягнувши статевої зрілості, самки впродовж серпня — вересня відкладають 70 – 100 яєць. У міру відкладання яєць тіло самки стискається і врешті займає лише передню вузьку частину щитка. Завершивши яйцевідкладання, самки відмирають. У зв’язку з тим, що самці трапляються рідко, більшість самок відкладає незапліднені яйця. Розвивається одна генерація за рік. Найчастіше шкідник трапляється осередками. У разі масового розмноження щитками бувають вкриті значні ділянки кори. Висмоктування соків призводить до ослаблення дерев, передчасного обпадання листя, засихання гілок, зниження урожаю плодів та погіршення його якості.

Личинками комоподібної щитівки живляться сонечка, золотоочки, хижі клопи, мухисирфіди, туруни, хижі кліщі, павуки тощо.

На комоподібній щитівці паразитує понад 30 видів їздців із родини хальцид — Aphytis caucasicus Tshumakova, A. mytilaspidis Le Baron, A. moldavicus Jasnosh, Physcus testaceus Masi., Azotus atomon Walk., Hispaniella lauri Mercet, Anabrolepis zetterstedti Walk., Aspidiotiphagus citrinus Graw. та інші, здатні знижувати чисельність шкідника до 80 % і більше.

Заходи захисту. За наявності більше п’яти щитків на 10 см гілок або під час вегетації п’яти личинок на 1 см товстих гілок — обприскування дерев в осередках шкідника інсектицидами через 2 – 4 доби після закінчення цвітіння яблуні. Точніше строк обробки установлюють визначенням початку виходу личинок зпід щитків.