Зони масового розмноження — Полісся, Лісостеп, гірський Крим. Пошкоджує всі плодові, а також дуб, ільмові, клен гостролистий, березу, вербу, граб, ясен, черемху.

Метелик з різко вираженим статевим диморфізмом. Самець з розмахом крил 20 – 25 мм; передні крила буруватосірі з темними хвилястими поперечними лініями; задні крила світліші, однотонні; самка буруватосіра, з довгими ногами й вусиками, з короткими криловими виростами завдовжки 2 – 3 мм, які досягають перших члеників черевця; черевце надуте, в дрібних чорних крапках, довжина тіла — 8 – 10 мм. Яйце овальне, розміром 0,8 мм, після відкладання жовтуватозелене, оранжеве або жовтуваторожеве. Гусениця завдовжки 25 – 28 мм, жовтуватозелена, голова світлобура, на спині коричнева поздовжня смуга, по боках тіла по три білі смуги; три пари грудних і дві пари черевних ніг. Лялечка — 12 – 13 мм, світлокоричнева, з роздвоєним шипиком на кінці черевця, у земляному коконі.

Зимують яйця на пагонах біля основи бруньок. Розвиток зародка відбувається восени і продовжується навесні. Ембріони, що не потрапили під дію температури нижче 0 °С, не можуть завершити розвиток. Для завершення ембріонального розвитку у весняний період необхідна сума ефективних температур 79 °С (при порозі 6 °С). Гусениці відроджуються приблизно за 10 – 12 діб до початку цвітіння яблуні і впродовж 22 – 28 діб живляться листям і генеративними органами. Завершивши живлення, гусениці спускаються на павутинних нитках і заглиблюються в ґрунт на 5 – 10 см, де в земляній колисочці заляльковуються. У стані діапаузи лялечка залишається до осені, впродовж 3 – 4 міс. У вересні — жовтні виходять метелики. Сприятлива температура для метеликів — 5 – 11 °С. Вони без особливих втрат переносять короткочасні зниження температури до –15 °С. Самки переміщуються на дерево і після запліднення відкладають яйця по одному або невеликими групами на молоді пагони. Плодючість — 250 – 300 яєць. Ембріональний розвиток починається восени і припиняється у фазі зародкової смуги, оточеної оболонками, після чого настає діапауза до весни наступного року. Генерація однорічна.

Гусениці зимового п’ядуна грубо об’їдають листя, вигризають бутони, квітки та зав’язі, обплітаючи їх павутиною. Чисельність зимового п’ядуна обмежує температурний максимум. Для гусениці температурний оптимум лежить у межах 14 – 18 °С, для лялечок — до 18 °С. При вищій температурі відмічається масова загибель шкідника. У зимовий період зниження температури до –35…–40 °С спричинює загибель яєць.

Близькими до зимового п’ядуна за особливостями розвитку видами є: п’ядунобдирало плодовий — ErannisdefoliariaCl., п’ядун зеленуватий черемховий — CallilystisrectangullataL.

Заходи захисту. Рання осіння оранка ґрунту до виходу метеликів. Культивація в міжряддях і розпушування ґрунту в пристовбурних кругах після завершення розвитку гусениць. При чисельності, що перевищує 2 – 5 яєць на 1 м гілок, потрібно рано навесні, до розпускання бруньок, за температури повітря не нижче 4 °С провести обприскування овіцидами. Під час масового відродження гусениць при щільності 4 – 9 гусениць на 1 м гілок — обробка дерев інсектицидами або біопрепаратами.