В Україні та Автономній Республіці Крим поширена в зоні вирощування квасолі окремими локальними осередками. Основними кормовими рослинами квасолевої зернівки є всі види квасолі: багатоквіткова, гостролиста, звичайна, золотиста, лимська та ін.; у зерносховищах може пошкоджувати горох. При штучному заселенні завдає шкоди насінню нуту, чини, кормових бобів та сої.

Жук розміром 2,8 – 3,5 мм, зверху вкритий сіруватими та жовтуватосірими волосками, що утворюють численні невиразні плями; пігідій жовточервоний, передньоспинка без зубчиків на боках, дещо дзвоноподібна, на внутрішньому краю знизу стегон задніх ніг по одному гострому зубцю і 2 – 3 подібні зубці за ними. Яйце розміром 0,5 – 0,7 мм, видовженоовальне, іноді ледь зігнуте, біле, матове. Личинка близько 4 мм, циліндрична, сильно зігнута, з довгими щетинками; личинки молодших віків — з трьома

парами ніг, що зникають з наступними віками. Лялечка — 3 – 4 мм, жовтуватобіла.

Зимують усередині зерна в сховищах, у польових умовах — у падалиці, ґрунті, під рештками рослин. На складах швидко розмножуються в літній період і повільно — в інші періоди, особливо взимку. В теплих приміщеннях розмножується впродовж усього року, розвиваючись у 5 – 6 поколіннях, що накладаються одне на одне. У польових умовах квасолева зернівка розвивається в одному, на півдні України іноді буває факультативне друге покоління. Навесні жуки розлітаються з місць зимівлі на відстань до 3 км, живляться генеративними органами, пилком, пелюстками, квітами різних бобових рослин. На квасолі вони з’являються на початку утворення бобів, у масі — на початку дозрівання бобів. Жуки відкладають яйця на стулки бобів, у зморшки, тріщинки або ямки, вигризені самкою в спинному шві боба, значно рідше з інших його боків. Період відкладання яєць сягає 12 – 18 діб. Плодючість самок становить 50 – 60 яєць. Залежно від температури повітря розвиток ембріона в польових умовах триває 6 – 11 діб. Личинки відразу після виходу з яйця вгризаються в біб, потім у зерно. В літній період повний розвиток личинок завершується за 21 добу, лялечок — за 8 – 10 діб. Квасолева зернівка — термофільний вид з чітко вираженими потребами до підвищеної вологості повітря (75 – 90 %). Нижній температурний поріг розвитку +14 °С, верхній — +36,3 °С, оптимальна температура — 18,7 – 30,3 °С. Шкідник досить чутливий до низьких додатних температур і особливо до від’ємних температур повітря. Жуки, що знаходяться зовні зерна квасолі, під впливом температур 0 – 2 °С гинуть через 15 діб, при 4 °С — через 10, а при –12…–18 °С — через 1 – 2 доби. Від’ємна температура є лімітуючим фактором з обмеження розмноження квасолевої зернівки в районах, де такий режим у зерносховищах є звичайним у зимовий період. У складських приміщеннях півдня України вони здатні зимувати тільки в стадії жука в порівняно теплі зими, коли від’ємна температура в складах — явище короткочасне. В таких випадках після зимівлі жуки можуть заселяти посіви, а також залишатися в приміщенні, відкладаючи яйця на зерно. В одному зерні може знаходитись значна кількість личинок (до 18 і навіть до 30), знищуючи його майже повністю. Весь цикл розвитку зернівки відбувається в зерні, жуки з них виходять крізь округлі отвори. При збільшенні кількості отворів схожість зерна різко знижується. Жуки завдають шкоди частіше раннім посівам квасолі, на пізніх посівах спостерігається асинхронність у строках вильоту жуків і дозріванні бобів, тому такі посіви пошкоджуються слабко.

Квасолеву зернівку заражає паразит з родини птеромалід — Diparmus laticeps Ashm.

Заходи захисту. Висівання насіння, вільного від квасолевої зернівки. Своєчасне і без втрат збирання бобів квасолі до їх розтріскування. Охолодження зерна згідно з інструкцією. Обприскування посівів інсектицидами на початку утворення бобів.