Трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, сливу, рідше грушу, абрикос, персик, терен, вишню, черешню.

Жук завдовжки 4 – 6 мм, з головотрубкою 7 – 10 мм, малиновочервоний з фіолетовозеленим блиском; головотрубка, вусики і лапки темнофіолетові, тіло вкрите рідкими темними волосками; голова разом з очима ширша за свою довжину; передньоспинка за довжиною дорівнює ширині; надкрила довші за свою ширину, з правильними неглибокими крапчастими борозенками. Яйце розміром 0,9 – 1,2 мм, овальне, молочнобіле. Личинка — 7 – 9 мм, жовтуватобіла, дещо вигнута, без ніг, голова темнокоричнева. Лялечка завдовжки 6 – 9 мм, біла з жовтизною, вкрита рідкими волосками, на останньому сегменті хітинова вилка.

Зимують личинки в ґрунті й статевонезрілі жуки в тріщинах кори та під опалим листям. Навесні, на початку набрякання бруньок, за середньодобової температури 6 – 8 °С жуки піднімаються в крону дерев і розпочинають живлення. Вихід жуків із місць зимівлі закінчується до початку цвітіння яблуні. Через 6 – 8 діб після цвітіння жуки спарюються і починають відкладання яєць. Самка вигризає в зав’язі плода ямку завглибшки 2 – 3 мм і відкладає на її дно яйце, прикриваючи його недогризками та екскрементами. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошкоджень шкірочці, вносячи при цьому в м’якуш плода збудника плодової гнилі (Monilia fructigena). Крім того, після відкладання яєць самка підгризає плодоніжку, що прискорює обпадання плода. Тривалість життя жуків — 60 – 80 діб. Плодючість самки — до 200 яєць.

Відкладання яєць шкідником закінчується в Криму в другій половині червня, у Лісостепу — наприкінці липня. Через 8 – 9 діб з яєць відроджуються личинки, які живляться гниючим м’якушем плода. Якщо плід не загнив, личинка гине, а на місці відкладання яйця і надгризах утворюються пробкові бородавки. Живлення личинки триває 25 – 36 діб, після чого вона залишає плід і переходить у ґрунт на глибину 8 – 16 см, де і личинок, які розвивалися в плодах яблуні, заляльковується до 50 %, а із числа личинок, що розвивалися в плодах сливи, — понад 80 %. Личинки, що залялькувалися, через 16 – 18 діб перетворюються на жуків, які виходять на поверхню і до пізньої осені живляться бруньками, плодами та молодими пагонами. З настанням холодів переходять у місця зимівлі. Личинки, які залишилися в ґрунті, впадають у діапаузу і заляльковуються у липні — серпні наступного року. Таким чином, одна частина особин казарки має однорічну, друга — дворічну генерацію.

Казарку заражають: паразит яєць — Poropoea difilippii Silv., личинок — браконіди — Triaspis pallipes Nees., Caliptus testaceipes Grese., Bracon rhynchiti Grese., B. intercessor Nees., іхневмонід — Pimpla calobata Grav. та ін.

Заходи захисту. Збирання і знищення загниваючих плодів. Обробіток ґрунту під час масового заляльковування личинок і пізно восени після обпадання листя. При чисельності, що перевищує 7 – 8 жуків на одне дерево, — застосування інсектицидів у фенофазу відокремлення бутонів.