Захворювання частіше виявляють на озимому ріпаку. Наприкінці вересня або на початку жовтня всередині коренів, біля кореневої шийки утворюються порожнини з наступним побурінням серцевини, а згодом і деревини. Зовні хвороба майже не проявляється і її можна виявити тільки при поздовжньому розрізі коренів. На початку весни, особливо у несніжні зими, з великими коливаннями температури, більшість уражених коренів ослизнюються і розмачулюються, що призводить до загибелі рослин. У хворих рослин розетка листків легко відокремлюється від головного кореня. Іноді уражені рослини після зимівлі починають утворювати нові листки за рахунок запасів поживних речовин у головці розетки, але не досягають нормальних розмірів, починють в'янути і засихають. За сприятливих умов зимівлі уражені рослини плодоносять, але дають врожай, на 30-40% менший від здорових.

Порожнини в коренях ріпака утворюються внаслідок того, що надходження води в рослину не відповідає ростові паренхімної тканини коренів. Те саме спостерігається і при надмірному внесенні азотних добрив під посіви озимого ріпака. У місцях утворення порожнин в коренях поселяються збудники бактеріозу Xanthomonas campestris pv. campestris Dowson. або Pseudomonas fiuorescens pv. nарі Peresypkin. Вони належать до різних родів, але в процесі свого філогенетичного розвитку завдяки умовам живлення набули схожих біологічних властивостей, що виявляється при серологічних дослідженнях.

Джерелом інфекції бактеріозу можуть бути рештки уражених коренів озимого ріпака та інших капустяних рослин, особливо свиріпи.

Поширенню збудників бактеріозу сприяють комахи (ріпаковий пильщик, капустяна муха та ін.). З насінням бактерії не поширюються. При надто ранніх строках сівби озимого ріпака спостерігають прискорений ріст надземної маси й посилене утворення порожнин у коренях, що сприяє розвитку захворювання. Бактеріоз коренів часто є причиною зниження урожаю озимого ріпака на 40-50%.

Підвищену стійкість до бактеріозу коренів мають сорти озимого ріпака Митницький 2, Устимівський, Ксаверівський.