Російська назва:
_
Вражує культури:
Картопля
Тип збудника:
Бактерія
Збудник:
Pseudomonas splanacearum Smith і Corynebacterium flaccumifaciens pv. Sepedonicum Ciye et Kemp
Трахеобактеріальне в'янення викликають бактерії Pseudomonas splanacearum Smith і Corynebacterium flaccumifaciens pv. Sepedonicum Ciye et Kemp.
Ураження рослин Ps.solanacearum зустрічається на півдні України. Характерним при цьому ураженні є дуже швидке в'янення рослин. Зів'ялі листки набувають жовтуватого забарвлення, зморщуються, а черешки листків і стебла поникають. Через 2-3 дні стебла стають бурими, а нижня прикоренева їхня частина розм'якшується і загниває, тому таке ураження рослин іноді називають бактеріальною гниллю стебла
При поперечному скісному зрізі стебел видно побуріння судинно-провідних пучків у вигляді бурих крапок з виділенням брудно-білого і буруватого слизу. Уражені судини інколи просвічуються буруватими поздовжніми смугами на стеблах, особливо в прикореневій частині рослини. На жилках листків бувають помітні смуги уражених судин.
Із стебел бактерії поширюються на столони і бульби, судинне кільце яких набуває бурого забарвлення. На зрізі уражених бульб {зовні вони здаються здоровими) видно розм'якшення кільця судинних пучків, з якого при легкому надавлюванні виділяється брудно-білий слиз. Загнивання бульб, що починається у полі, продовжується при зберіганні. Гниллю уражується значна частина серцевини бульб, але кірочка не руйнується. Такі бульби непридатні для використання.
Місцем резервації інфекції є уражені бульби. Збудник може зберігатися в уражених рештках рослин і грунті. У зв'язку з тим, що збудник є всеїдним організмом, він уражує багато бур'янів (пасльон, щирицю та ін.), які також можуть бути первинним джерелом інфекції.
Поширенню збудника хвороби сприяють різні комахи. Захворювання рослин, зумовлене Cflaccumifaciens pv.sepe-donicum, частіше спостерігають у північній і середній частинах України. Воно характеризується повільним в'яненням рослин. Але в польових умовах таке в'янення не завжди можна помітити. Найтиповішим проявом хвороби є ураження судинної системи бульб. Розм'якшується і загниває судинне кільце, тому таке захворювання називають кільцевою гниллю бульб.
За інтенсивного розвитку захворювання у полі перші ознаки його виявляють наприкінці цвітіння. Листки уражених рослин поступово жовтіють, пластинки скручуються вздовж головної жилки, а стебла поникають І засихають. Особливо виразно ознаки захворювання проявляються в посушливе, жарке літо.
На розрізі хворої бульби, Інколи стебла уражена ділянка судинної системи має лимонно-жовтий колір й однорідну маслянисту структуру. При надавлюванні з ураженого місця судинного кільця виділяється світло-жовта маса
На початку захворювання уражена бульба зовні не відрізняється від здорової і тільки при подальшому розвитку хвороби уражує серцевину, що відбувається при зимовому зберіганні. Іноді спостерігається потемніння або побуріння судинного кільця внаслідок розвитку інших мікроорганізмів, які потрапляють у бульби. Виявляють і ямчасту форму бульб, що виникає під дією Cflaccumfaciens pv.sepedonicum. Ознаки цієї гнилі можна спостерігати лише при очищенні бульб від шкірки. На поверхні такої бульби помітні округлі плями гниючої м'якоті завбільшки з головку шпильки жовтого або кремового забарвлення. Навколо гниючої м'якоті утворюється прозора, але тверда м'якоть. Пізніше ямчаста гниль поглиблюється, розширюється, шкірочка бульби над гниллю лопається, і на її поверхні з'являється вдавлена ямка
Під час зимового зберігання за низьких температур (2-4°С) ямчаста гниль розвивається слабко. Підвищена температура (18-20°С) прискорює її розвиток.
Вважають, що зараження здорових бульб збудником ямчастої гнилі можливе під час збирання картоплі у вологу погоду внаслідок стикання здорових бульб з бадиллям, ураженим кільцевою гниллю. Отже, первинною формою хвороби, яка виникає при збиранні картоплі, є ямчаста гниль. Навесні наступного року після висаджування уражених бульб хвороба розвивається у поли
Шкідливість кільцевої гнилі визначено не повністю. Крім псування бульб, треба ще враховувати відмирання рослин у полі й особливо зниження бульбоутворення. Збитки від хвороби тим більші, чим сильніше уражений насіннєвий матеріал.
Відносно стійкими сортами картоплі до трахеобактеріозного в'янення є Приєкульська рання, Огоньок та ін. Садівний насіннєвий матеріал повинен бути здоровим.