Захворювання поширене в деяких районах Полісся України. Уражуються бульби, корені, столони і стебла, що знаходяться у грунті.

На свіжовибраних бульбах основні прояви порохуватої парші — наявність виразок, обривків перидерми і шкірки, вигнутих зовні, що надає ураженню форми зірчастості. На дні виразок помітна порошкоподібна бура спорова маса. Під час зберігання бульб явні ознаки порохуватої парші зникають, і вона багато в чому нагадує звичайну паршу. На коренях, столонах і стеблах захворювання проявляється у вигляді наростів різної величини та форми, розміщених поодиноко й групами. Спочатку вони білі, а згодом темнішають і розпадаються.

Збудником захворювання є гриб Spongospora subterranea (Wallr.) Lagerh.. класу плазмодіофороміцетів, порядку Plasmodiophorales. Це внутрішньоклітинний паразит. У вегетуючому стані являє собою безформну, мікроскопічно малої величини грудочку протоплазми без оболонки у вигляді амебоїда, який може самостійно пересуватись. Досягаючи підземних органів рослини, амебоїд проникає в їхні клітини, де поступово розростається у плазмодій, в якому відбувається поділ ядра, і навколо кожного вторинного ядра відокремлюються ділянки протоплазми. На таких новоутвореннях формуються самостійні оболонки, що є одноклітинними, дрібними, багатокутними спорами діаметром 2-4 мкм. Спори склеєні у порожнисті, неправильно-кулясті купки розміром 40-50 мкм у діаметрі. Такими спорокупками заповнюються виразки ураження. Вони не тільки можуть бути на бульбах, а й потрапляють у грунт і зберігаються в ньому до п'яти років. Пройшовши через травну систему тварин, спори зберігають свою життєздатність. Тому гній худоби, якій згодовували уражені бульби, може бути резерватором інфекції.

Оптимальними умовами для розвитку порохуватої парші є підвищена вологість грунту (70%) і температура 12-18°С з моменту зараження до появи перших ознак хвороби (утворення інфекційної плями) минає близько 12 діб, а до повного формування спор —29.

Уражені бульби втрачають товарні якості, вони загнивають під час зберігання, бо в місцях виразок не утворюється пробкового шару, що сприяє посиленню й розвитку гнилісних грибів і бактерій.

Виразки порохуватої парші утворюються здебільшого у вічках, тому уражені бульби мають понижену схожість.

Захворювання особливо інтенсивно розвивається в роки з надмірною вологістю і зниженою температурою. Значне ураження бульб спостерігають на торфових і важких грунтах з рН 4,7-5,4.

Крім картоплі, порохувата парша розвивається на деяких видах родини пасльонових. Стійких до порохуватої парші сортів немає.