Бронзовість частіше проявляється при вирощуванні томату у відкритому грунті, іноді зустрічається і в теплицях. Крім томату, уражує перець, баклажан й махорку. Поширена у Криму, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях, а також у західних районах України.

Характерні прояви — бронзовий (жовто-коричнеаий) або брудно-фіолетовий відтінок молодих листків, верхівок, всієї рослини або бічних пагонів, згодом — коричневі некротичні плями різної форми у вигляді кілець, зигзагоподібних і переривчастих смуг вздовж головної жилки листка.

Некротичність поширюється також на середні листки, внаслідок чого вони стають суцільно коричневими і відмирають. Інколи листки відмирають дуже швидко, не встигають потемніти і набувають вигляду свіжого сіна. Такими вони лишаються до першого дощу чи рясної роси, після чого темніють і відпадають.

На стеблах рослин, особливо верхівках, а також на черешках листків утворюються коричневі і чорні смуги. За інтенсивного ураження верхівки пагонів відмирають, й рослини не плодоносять.

На всій поверхні зелених плодів при бронзовості з'являються коричневі, жовті та бліді кільця. Часто s місцях прикріплення плода з'являються коричневі смуги, і тоді стиглі плоди мають строкате забарвлення — між червоними ділянками з'являється велика кількість жовтих.

Збудником хвороби є Tomato bronzed virus. Від рослини до рослини вірус бронзовості передається трипсами (особливо тютюновим), а також під час пасинкування. Інкубаційний період хвороби, який залежить від віку рослини і температури повітря, триває від 7 до 24 діб. Зберігається вірус у зимуючих трипсах, які навесні уражують молоді рослини.

Стовбур найбільше поширений у південних районах, але останнім часом спостерігається і в середній частині України. Крім томату, уражуються баклажан, перець, картопля і деякі бур'яни (берізка польова, цикорій, молочай). Молоді пагони і верхівка рослин внаслідок утворення антоціанового пігменту набувають червонуватого чи фіолетового відтінку. Нові листки, що формуються, редуковані, вузькі, папоротеподібні й стирчать угору. Нижні листки стають жовтими, а жилки на нижньому боці — фіолетовими. Такі листки мають грубу консистенцію і легко ламаються. При стовбурі особливо характерні ознаки проявляються на квітках і плодах. Чашолистики часто зростаються між собою вздовж, збільшуються у розмірах, а за формою нагадують дзвіночок. Тичинки на квітках засихають, стовпчик маточки вкорочується й набуває спотвореного вигляду. Пелюстки квіток зменшені і часто мають зелене забарвлення. Такі квітки не плодоносять.

Якщо рослини хворі на стовбур під час формування плодів, то останні при достиганні стають жовтувато-оранжевими, а на нижньому їх боці утворюється сіточка, яка просвічується крізь шкірку. У таких плодах ксилемні клітини судинно-волокнистих пучків дуже розвинені, насіннєві камери зменшені, насіння щупле або його зовсім немає. На дотик плоди жорсткі й до того ж мають поганий смак.

Збудник хвороби належить до мІкоплазмозів, які розповсюджуються цикадками (Hyalesthes obsoletus, H.mlokasie та ін.), а також передається під час щеплення. Інкубаційний період хвороби триває до 30 діб. Особливо сильний розвиток хвороби спостерігають в періоди з високою температурою повітря, тому в загущених посівах ця хвороба проявляється менше.

Збудник насінням не передається, у рештках рослин після збирання врожаю теж гине, зате зберігається на багаторічних бур'янах (берізці польовій тощо), від яких потім розноситься цикадками.

Шкідливість стовбура полягає в зниженні врожаю (на 30-40%) і зменшенні кількості сухих речовин у плодах. Знижуються також товарні якості плодів, вони стають непридатними для переробки. На штамбових сортах томату і на рослинах, вирощених з повноцінного насіння двох-трьох зборів, хвороба розвивається менше.