Хвороба дуже поширена й особливо шкідлива під час зберігання цибулі. Частіше уражуються цибуля-ріпка і цибуля-шалот. Захворювання виявляють інколи в період збирання цибулі або росту насінників.

Характерні прояви — розм'якшення й ослизнення шийки (стеблового кінця), на якій з'являється сірий пухнастий наліт. Пізніше він стає порохуватим і на ньому утворюються дрібні чорні склероції, що з'єднуються в суцільну чорну кірочку.

За інтенсивного розвитку шийкової гнилі нальотом вкривається майже вся цибулина. На окремих сірий наліт з'являється не біля шийки, а збоку чи біля денця цибулини, що пояснюється виникненням захворювання у місцях пошкодження.

На розрізі тканина уражених цибулин має вигляд вареної.

Листки висаджених у полі уражених цибулин бліді, швидко в'януть, гниють або засихають. У вологу погоду на квітконосах і суцвіттях з'являється рясна сіра плісень, внаслідок чого пагони надламуються, суцвіття поникають, насіння в них не визріває або не утворюється.

Збудником шийкової гнилі є незавершений гриб Botrytis allii Mann, порядку Hyphomycetales. Його грибниця спочатку безбарвна, а потім темнішає і на ній утворюється велика кількість конідієносців з конідіями. У верхній частині конідієносці мають коротке дво- чи триразове гілкування. Вони спочатку безбарвні, а згодом стають коричнево-сірими. Конідії утворюються на кінцях конідієносців у вигляді скупчених головок. За формою еліптичні, рідше округлі, одноклітинні, світло-сірі, 6-15 х 4-8 мкм. Проростають однією ростковою трубкою при температурі 20-25°С і через 48 год утворюють добре розвинену грибницю. Склероції В.аІІІі діаметром понад 1,5 мм.

Крім В.аІІіі, збудниками шийкової гнилі можуть бути Botrytis byssoidea Walk, і Botrytis squamosa Walker. В. byssoidea утворює оберненояйцеподібні конідії, 8-19 х 5-11 мкм, а склероції діаметром 1-5 мм.

У гриба В.squamosa конідії бувають еліптичні чи оберненояйцеподібні, 13-22 х 10-17 мкм, а склероції діаметром 0,4-0,5 мм.

Конідії збудників шийкової гнилі лишаються життєздатними протягом кількох тижнів, але не зимують. Склероції добре переносять морози, й навесні на них з'являються конідієносці з конідіями, які легко розносяться вітром на посіви цибулі.

У польових умовах зараження рослин можливе під час збирання врожаю, в момент видалення листя, а також у місцях пошкодження цибулин.

Під час зберігання цибулі гриб поширюється від хворих цибулин до здорових грибницею. Не виключена можливість його розповсюдження конідіями. Гриб добре розвивається при температурі від 3 до 33°С, а зараження відбувається при 15-20°С.

Джерелом інфекції можуть бути уражені цибулини, висаджені у поле, склероції, що перезимували на поверхні грунту, а також заражене насіння.

Шийкова гниль може викликати втрати цибулі до 50% і більше. Доведено, що найінтенсивніше шийкова гниль розвивається на цибулі, яку вирощували у заплаві, а найменше — в супіщаному грунті. Велике значення у підвищенні стійкості цибулі до шийкової гнилі має площа живлення і застосування добрив. За умов вологого клімату цибуля загущених посівів уражується менше. При внесенні гною безпосередньо під цибулю стійкість її до хвороби знижується, а при внесенні фосфорних добрив підвищується.

Більше уражуються білі сорти, менше — жовті й червоні.